Любов Добринська. Конкурс драбблів
Серце на повідку
Вечір прилетів, мов велетенська сова, яка нечутно огорнула все м’яким пір’ям сутінок. Надія сиділа у парку у чужій країні, самотня і вагітна. Задощило. Відкрила парасолю.
- Не можна хвилюватися, бо мій маленький відчуває все. – Молода жінка поклала руку на живіт, але нервова блискавка вже опанувала її єство.
Зненацька під парасолю зазирнуло кругле усміхнене обличчя чоловіка. Він промовив: «Хелло!» і попрямував далі, вигулюючи кудлатого песика.
І вмить щез біль, натомість огорнули хвилі спокою і впевненості, що коханий виживе на «нулі». Відчула перший ніжний доторк зсередини…
Вайлувата постать чоловіка танула у вечірньому тумані. На повідку перед ним підстрибувало його добре, любляче всесвіт, серце..
