Вадим Шестаков. Конкурс драбблів
Не дивіться в очі самотнім дітям
Я зайшов у вагон і сів на своє місце. Навпроти сидів хлопчик років п’яти з пухнастим зайцем в руках.
«Де його батьки?» - подумав я і подивився йому в очі. Вони були темні, як озера нафти. Він довго не відводив погляд, а потім зіскочив з крісла, сунув мені в руки іграшку і побіг кудись в кінець вагону.
До місць навпроти підійшла пара і почала розкладати свої речі.
«Тут тільки що сидів ваш хлопчик. Ось, дав мені зайця потримати.»
Жінка зблідла.
«Наш хлопчик загинув тиждень тому через обстріл, - сказав чоловік, – Але це його заєць. Не загубіть, він за ним повернеться.»
