Оленя. Новий хіт Netflix - про коміка-невдаху, якого переслідує сталкерка

11 квітня на Netflix вийшов міні-серіал Річарда Гедда «Оленя», заснований на його автобіографічній моновиставі. Публіка та ЗМІ захоплені, Гедд та інші зайняті у шоу актори за лічені тижні стали зірками. 

«Оленя» — це сенсація. Серіал, якого ніхто не чекав, опинився в топі Netflix і отримав 97% схвалення критиків на агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes. Психологи аналізують вчинки персонажів, а можливі прототипи героїв стикаються із підвищеною увагою у мережі. Шоу починається так: молодий, нервового вигляду чоловік зніяковіло розповідає поліцейському, що став жертвою сталкерки. З першої ж сцени серіал захоплює увагу глядача — і тримає його в напрузі всі сім епізодів.

Серіалу вистачає чотири години, щоб не просто доторкнутись до десятка важливих тем — таких як мужність, стосунки з батьками, творчість, популярність, — а всерйоз їх дослідити. Поки інші серіали звіряються з прогресивним соціальним порядком денним, новий хіт Netflix розсуває його межі, ставлячи питання, які не кожен вирішиться поставити. Скажімо, чому одні люди наражаються на насильство, а інші ні (шоу не перекладає відповідальність на жертв, але намагається пояснити природу вразливості).

Як і «Погань» акторки та постановниці Фібі Воллер-Брідж, «Оленя» виросло з моновистави, в якій одна людина була і драматургом, і єдиним виконавцем. Але, на відміну від Воллер-Брідж, молодий шотландський актор, комік і письменник Річард Гедд виступав у форматі автофікшн-театру, тобто ділився реальною історією: за кілька років до театральної прем'єри його справді переслідувала жінка.

Гедд вперше зіграв «Оленя» у 2019 році на фестивалі «Фріндж» в Единбурзі — найважливішому англомовному театральному форумі — і отримав за нього дві премії: Scotsman Fringe First Award за п'єсу та Stage Award за виконання. Йому тоді було 30 років, про нього вже знали: він знімався у серіалах, а іноді працював сценаристом. Наступного року Netflix анонсував екранну адаптацію вистави: Гедд отримав і позицію шоураннера, і головну роль. За виробництво шоу взялася компанія Clerkenwell Films, відома за серіалом «Кінець ї***ого світу».

Чому серіал так називається? Бо він про відносини між хижаками та жертвами, а оленя, завдяки «Бембі», зрозумілий образ здобичі. Але якщо не копати надто глибоко, це просто ласкаве прізвисько Донні, яке дала йому Марта (як саме вона його обрала — глядачі впізнають лише перед фінальними титрами).

Донні - альтер-его Гедда, юний комік-невдаха. Він працює барменом, безуспішно намагається смішити публіку в стендап-клубах, безкоштовно живе у мами колишньої дівчини та ходить на побачення під вигаданим ім'ям. А Марта його жахливий сон. Щодня вона чекає його на роботі, чатує на вулиці, завалює його електронними листами та мучить його близьких. Сталося це тільки тому, що бармен пригостив чашкою чаю сумну жінку, яка сиділа за стійкою і нічого не замовляла, а потім обмінявся з відвідувачкою парою жартів, витлумачених нею як флірт.

Загалом «Оленя» нагадує роман «Мізері» Стівена Кінга та його екранізацію, де фанатка утримує і калічить знаменитого письменника. Але Гедд говорить в інтерв'ю, що «Мізері» та інші історії про сталкінг в масовій культурі — далекі від його власного досвіду. Вони зображають переслідниць як розважливих femme fatale, а Гедд довелося мати справу з жінкою, яка не контролює ні себе, ні своє життя.

Найцікавіше, що, якби це був весь задум Гедда — розповісти історію про хлопця, який мріяв отримати хоч трохи уваги, а отримав із надлишком, — «Оленя» все одно вийшло б чудовим серіалом. Перші епізоди вводять в оману: здається, ніби перед нами дотепна трагікомедія про сталкінг. Сором'язливий герой боїться дати відсіч переслідувачці і соромиться, що не може впоратися з жінкою (до речі, Марта явно фізично сильніша за «оленя», і ця її перевага важлива для сюжету), — чим не комедійна ситуація? Але в третій серії ми розуміємо, що сталкерка по-справжньому небезпечна, причому не лише для Донні. А четверта, найдовша із семи, перевертає взагалі все.

Оленя — це ніяка не трагікомедія, а похмура драма, і вона зовсім не про сталкінг...