Мартін Гал. Конкурс одноактних п'єс
Переговори
одноактна п'єса
Переговори це як флірт між чоловіком і жінкою, які розмовляють різними мовами. Неважливо, про що вони говорять на початку. Важливо те, що вони говорять наприкінці.
Із серіалу "Долина вовків: Пастка"
Дійові особи:
Самогубець
Перемовник
Акт перший і останній
На даху висотного будинку перебувають двоє.
Один із них на краю даху, інший на деякій відстані від нього.
Самогубець: Не наближайтеся до мене.
Перемовник: Я стою на місці.
Самогубець: Я стрибну.
Перемовник: Не сумніваюся.
Самогубець: Тоді навіщо ви тут?
Перемовник: Намагаюся вас зупинити.
Самогубець: Не розумію.
Перемовник: Робота в мене така – розмовляти з людьми.
Самогубець: Подобається?
Перемовник: Не дуже.
Самогубець: А сьогодні?
Перемовник: Те саме що й завжди.
Самогубець: А що завжди?
Перемовник: Скарги, дрібні образи, роздуте его у формі кольорової повітряної кулі або дирижабля.
Самогубець: Якось не особливо романтично.
Перемовник: Самогубці – народ нудний.
Самогубець: І ви цим займаєтеся щодня?
Перемовник: Так. Іноді екземпляри унікальні трапляються, зазіхають на оригінальність. Вірять у власну неповторність.
Самогубець: Розкажете?
Перемовник: Ні, сьогодні – ваш день. Не тримайте публіку в напрузі. Вони чекають.
Самогубець: А чому ви мене квапите? У вас робочий день підходить до завершення?
Перемовник: Втомився, але сподіваюся, що хвилин десять у нас є. Якщо ви вирішили накласти на себе руки, то вже не важливо, коли.
Самогубець: Це точно. Десять хвилин нічого не змінять.
Перемовник: Так ви згодні?
Самогубець: Якщо для вас це настільки принципово, то я не проти. Десять хвилин нового спілкування завжди приємна справа.
Перемовник: У мене зараз складний час, чорна смуга. Мені потрібна бодай ілюзія успіху.
Самогубець: Це така тактика нова у вашій справі – почати скаржитися тому, кому і так моторошно.
Перемовник: З чогось же треба починати.
Самогубець: А не цікаво вам як я опинився на даху?
Перемовник: Любите свіже повітря або адреналін. Страшно, але відчуваєш що живий. Напевно, щось таке.
Самогубець: Я тут, тому що вирішив скасувати смерть.
Перемовник: Грандіозно!
Самогубець: Планую сам вибрати час, а значить доля вся в моїх руках.
Перемовник: Найімовірніше, ви хотіли сказати, що в ногах?
Самогубець: Без різниці. Я усуваю смерть як перешкоду, як постійну загрозу. Сам призначаю час, сам виконую.
Перемовник: Звучить філософськи, я не дуже сильний у метафізиці, роз'ясніть мені?
Самогубець: Смерть неминуча, а жити в страху я не збираюся.
Перемовник: Це зрозуміло, але так померти – це вельми нерозумно.
Самогубець: Життя – дурість, смерть – дурість. Почуття як гравій, бездушні камені на дорозі. Немає за що вчепитися, немає в що повірити. Ось ваше життя? Воно вам подобається?
Перемовник: Не особливо, але до чого тут моє життя? Ви біля краю, вам через десять хвилин стрибати, доводячи якийсь глибокий постулат.
Самогубець: А якщо немає щастя, немає сенсу, немає ніякої великої мети, то, як можна все це знати і продовжувати жити. Я цього ніколи не розумів.
Перемовник: Сенс життя, особисте щастя, – до смерті вони стосунку не мають.
Самогубець: Це чому ж?
Перемовник: Нещасливих багато. Якби всі вони кидалися з дахів, то всі тротуари були б забруднені кров'ю.
Самогубець: Отже, ви вважаєте, що щастя не є сенсом життя?
Перемовник: Я ось, наприклад, нещасливий і нещасливий давно і що мені від цього голову собі розбити? Треба задовольнятися тією долею, яку проживаєш.
Самогубець: Я так не можу. Мені щастя на тарілці подавай і не вчорашнє зіпсоване, як протухла риба, а свіже, яке пахне задоволенням і обіцяє блаженство тут і зараз, не завтра або післязавтра, я сьогодні щасливим бути хочу.
Перемовник: Для щастя потрібні зусилля. Не звалиться ж воно вам на голову як пташиний послід. Хоча буває, пощастить, але удача – це, так би мовити, – сумнівна ставка.
Самогубець: А я вірив в удачу, але виявилося, що вона не вірила в мене.
Перемовник: Що ж у вас сталося?
Самогубець: Нудьга.
Перемовник: Отже, вас вбиває нудьга?
Самогубець: Мене пригнічує це метушіння в мурашнику, туди-сюди, роби це, потім те, йди туди, а потім сюди і так по колу. Тарганяче життя! А закололо в боці до лікаря біжимо, вічно жити бажаємо, чи не так? А навіщо, от скажіть мені, друже мій, навіщо ви живете, за що ви тримаєтеся такими зусиллями, мучите себе та інших?
Перемовник: Усі живуть, і я живу. Звичка. Та й природа тут.
Самогубець: Природа, Бог, всі ці замети і проноси. До чого тут природа? Хто змушує розмножуватися, рухатися, пручатися? Чому треба обов'язково щось із себе ліпити, чомусь відповідати, це ж від безвиході все!
Перемовник: У дрібницях багато прекрасного, ось тільки навчитися цього складно.
Самогубець: Загальні місця якісь викладаєте. Подивіться на себе збоку. Розумна людина, а страждаєте. Упевнений, що десять хвилин, точніше вже сім, і я ваші всі погляди перетворю в пил молотком незаперечної логіки і стануть піском усі ці пишномовності. Ось побачите, вам ще скинути мене з даху захочеться!
Перемовник: Я тут з іншою метою.
Самогубець: Знаю. Ще не пізно вам звідси забратися.
Перемовник: Ви ж знаєте, що я не можу. Внизу керівництво, всі дивляться на нас, журналісти з камерами чекають, натовп роззяв. Спущуся вниз без вас – справа погана. Понизять, принизять, звільнять.
Самогубець: От і не перебивайте мене. Краще розкажіть про себе, чи все у вас гаразд. Чи не турбує щось? Печінка здорова?
Перемовник: Дивно: ви ведете нашу розмову від самого початку, ніби це я стою біля парапету, а не ви.
Самогубець: То ви будете розповідати про себе чи мені стрибнути?
Перемовник: Ні, я розповім, встигнете ще. Що саме вас цікавить?
Самогубець: Ви одружені?
Перемовник: Так.
Самогубець: Любите її?
Перемовник: Дуже.
Самогубець: Красива жінка?
Перемовник: Неймовірно.
Самогубець: Ревнуєте?
Перемовник: Іноді.
Самогубець: Маєте підстави?
Перемовник: Без причини ревную.
Самогубець: Фотографія в телефоні є?
Перемовник показує фото дружини, самогубець здивовано махає головою.
Самогубець: Породиста жінка, слів немає.
Перемовник: Моя дружина – не кобила, зрозуміло вам.
Самогубець: Не зрозуміло мені тільки як вона вибрала собі такого?
Перемовник: Якого – такого?
Самогубець: Звичайного, пересічного чоловіка.
Перемовник: Та хто вам дав право так зі мною говорити! Рішення вбити себе не дає жодних додаткових преференцій, я не зобов'язаний терпіти все це!
Самогубець: Куди ж ви підете, ви і образитися як слід не вмієте, не те, що піти з відповідального завдання?
Перемовник: Це ми ще подивимося, подивимося!
Самогубець: Так за що вона вас полюбила, все-таки цікаво, розмір, чи що, якийсь особливий?
Перемовник: Припиняйте вульгарності говорити. Вона полюбила мене, тому що я надійний, турботливий і добрий. На відміну від вас я без причини викидатися з вікна багатоповерхового будинку не стану.
Самогубець: Хтозна! Хтозна! Ось дізнаєтеся раптом, що зраджує вам дружина і до того ж давно, що ж тоді?
Перемовник: Ви чомусь вирішили мене роздратувати, але вам це не під силу, я – професіонал.
Самогубець: А я впевнений, що у вас проблем у житті більше, ніж у мене. Тож чотири хвилини, що залишилися, багато що можуть роз'яснити.
Перемовник: Яка різниця скільки у мене проблем? Ваше становище набагато гірше.
Самогубець: Гірше, краще: це відносно. Було гірше, стане краще. Іноді померти навіть і добре.
Перемовник: Судячи з ваших логічних схем, життя зовсім не варте того, щоб його прожити.
Самогубець: Життя марне, нецікаве, абсурдне – воно начебто й не проживається зовсім. Так – існування молюска. А що трагічного у смерті якоїсь безхребетної істоти, що ховається від світу в мушлі?
Перемовник: Я вам – не молюск.
Самогубець: Та що ви всі мої слова на себе переносите? І потім: подумайте...
Перемовник: Про що мені слід думати?
Самогубець: Працюєте з ранку до ночі, а статків не сколотили, іпотека на квартиру, кредит на машину, навіть діамант зайвий купити своїй дружині ви не в змозі. І взагалі...
Перемовник: Звідки ви це знаєте, ми навіть не знайомі, я не знаю, як вас звати і хто ви насправді?
Самогубець: Ну-ну. Не гарячкуйте, друже мій! Вас я знаю добре, ой, як добре!
Перемовник: Не розумію я вас і ніякий я вам не друг.
Самогубець: Розумієте, розумієте. Ви тільки зізнатися в цьому собі боїтеся.
Перемовник: У чому?
Самогубець: Що і вам про самогубство задуматися пора.
Перемовник: Це чому ж?
Самогубець: А тому, що жити вам далі немає сенсу, бо не вдалося це життя вам. Що даремно повітря переводити. Безглуздо вони прожиті вами – ці 40 років. А проживете 80 або навіть 120, то це нічого не змінить, по суті, всі ці роки дорівнюють нулю.
Перемовник: Але роль самогубця сьогодні – ваша, і вмирати сьогодні вам, а не мені.
Самогубець: Та не впевнений я в цьому. Ось розповім я вам дещо, та в подробицях розкажу і захитається стійке становище, і жити вам розхочеться.
Перемовник: Давайте без передмов.
Самогубець: Без вступного слова не обійтися, весь смак історії в передчутті, в очікуванні драматичного сюжету. На початку кожного детективного роману цікаве те, кого вб'ють, і тільки потім виникає питання про злочинця, розумієте, жертва – ось хто головний персонаж, а вбивця, так би мовити, справа другорядна.
Перемовник: Що ви все ходите навкруги: жертва, злочинець, вбивство, персонаж. Говоріть, якщо є що сказати.
Самогубець: Ось ви раніше сказали мені, що дружина у вас красива, а кажуть, що красива дружина – не твоя.
Перемовник: А яке вам діло до моєї дружини? Я забороняю вам про неї говорити.
Самогубець: Ось я і кажу, що станеться, якщо ви раптом від когось дізнаєтеся, що дружина зраджує вам і взагалі: ви для неї нічого не значите, так собі – просто чоловік.
Перемовник: Мені це було б дізнатися неприємно.
Самогубець: Я про це і намагаюся вам сказати. Ось як ви оцінюєте ваше спільне життя за десятибальною шкалою?
Перемовник: Десь посередині.
Самогубець: І скільки ви років уже разом?
Перемовник: Дванадцять.
Самогубець: І як часто у вас це тепер відбувається?
Перемовник: Один або два рази.
Самогубець: На тиждень чи на день?
Перемовник: На місяць.
Самогубець: І цього достатньо?
Перемовник: Ми вже давно разом, вона не скаржилася.
Самогубець: А може вона не скаржилася, бо хтось за вас чоловічу роботу виконував справно і якісно?
Перемовник: Це неможливо.
Самогубець: Чому?
Перемовник: Моя дружина не така.
Самогубець: А яка вона – ваша дружина?
Перемовник: Хороша, добра, відповідальна, прекрасна мати.
Самогубець: Діти є?
Перемовник: Двоє.
Самогубець: Скільки їм?
Перемовник: Синові десять. Дочці – шість.
Самогубець: Ну, припустімо, нехай суто гіпотетично: зустріла вона раптом мужчину – молодого і красивого, міцного і впевненого в собі, веселого і розумного, і він звернув на неї увагу, і спочатку вона йому відмовляла, а потім поступилася.
Перемовник: Не хочу про це говорити, та й час минув, стрибати вам пора.
Самогубець дістає з кишені телефон, знаходить фото і показує перемовнику.
Самогубець: Ось – погляньте.
Перемовник дивиться на фото в телефоні самогубця.
Перемовник: Звідки у вас фото моєї дочки? І чому тут моя дружина і ви?
Самогубець: Здогадайтеся самі.
Перемовник: Не хочу про це думати.
Самогубець: А мені здається, що родимка під правими грудьми у вашої дружини має сексуальний вигляд – не вважаєте?
Перемовник: Що? Що ти сказав?
Самогубець: Кажу: родимка у неї під правими грудьми дуже приваблива, наче якийсь знак якості?
Пауза. Перемовник у задумливості ходить дахом і щось бурмоче.
Перемовник: Ви – це він?
Самогубець: Так.
Перемовник: І вже давно?
Самогубець: Сім років. Подивіться на фото вашої дочки – нікого вам не нагадує?
Перемовник знаходить у своєму телефоні фото дочки.
Дивиться то на її фото, то на самогубцю.
Перемовник: Ти – її батько?
Самогубець: Так.
Перемовник: І моя дружина...
Самогубець: Вона хотіла дитину саме від мене. Ти їй огидний!
Перемовник: Не може бути! Не може цього бути!
Перемовник починає ходити біля парапету.
Перемовник: Я вже не можу – вона вирвала моє серце і згодувала брудному шакалу, віддалася тобі як повія. Як я вас ненавиджу!
Самогубець: Пізно вже і любити, і ненавидіти. Ти – невдаха і рогоносець. Жалюгідний базіка на службі у держави.
Перемовник: За що ви зламали моє життя? Що я зробив вам?
Самогубець: Невже ти не розумієш, що все це зробила вона! Вона все це спланувала, все до дрібниць. Кожну фразу мою підготувала.
Перемовник: Вона? Але чому вона чинить так зі мною?
Самогубець: Жінки жорстокі, коли розлюблять.
Перемовник: Адже я її люблю, і жити без неї не зможу.
Самогубець: І не треба далі жити. Іноді корисніше померти.
Перемовник: (кричить) Змія! Змія! Бачу змію! Боже! Невже мені пора?
Перемовник підходить до парапету і кидається з даху вниз.
Самогубець дивиться вниз, потирає руки і плює вбік.
Самогубець: Справу зроблено, загинув на роботі від нещасного випадку. Страховий поліс покриє всі неприємності та забезпечить наше майбутнє. Який точний план визрів у її красивій голові. Залишилося тільки правильно оформити документи.
Кінець драми
2024
