Мартін Гал. Конкурс одноактних п'єс

Переговори

одноактна п'єса

Переговори це як флірт між чоловіком і жінкою, які розмовляють різними мовами. Неважливо, про що вони говорять на початку. Важливо те, що вони говорять наприкінці.

Із серіалу "Долина вовків: Пастка"

Дійові особи:

Самогубець

Перемовник

Акт перший і останній

На даху висотного будинку перебувають двоє.

Один із них на краю даху, інший на деякій відстані від нього.

Самогубець: Не наближайтеся до мене.

Перемовник: Я стою на місці.

Самогубець: Я стрибну.

Перемовник: Не сумніваюся.

Самогубець: Тоді навіщо ви тут?

Перемовник: Намагаюся вас зупинити.

Самогубець: Не розумію.

Перемовник: Робота в мене така – розмовляти з людьми.

Самогубець: Подобається?

Перемовник: Не дуже.

Самогубець: А сьогодні?

Перемовник: Те саме що й завжди.

Самогубець: А що завжди?

Перемовник: Скарги, дрібні образи, роздуте его у формі кольорової повітряної кулі або дирижабля.

Самогубець: Якось не особливо романтично.

Перемовник: Самогубці – народ нудний.

Самогубець: І ви цим займаєтеся щодня?

Перемовник: Так. Іноді екземпляри унікальні трапляються, зазіхають на оригінальність. Вірять у власну неповторність.

Самогубець: Розкажете?

Перемовник: Ні, сьогодні – ваш день. Не тримайте публіку в напрузі. Вони чекають.

Самогубець: А чому ви мене квапите? У вас робочий день підходить до завершення?

Перемовник: Втомився, але сподіваюся, що хвилин десять у нас є. Якщо ви вирішили накласти на себе руки, то вже не важливо, коли.

Самогубець: Це точно. Десять хвилин нічого не змінять.

Перемовник: Так ви згодні?

Самогубець: Якщо для вас це настільки принципово, то я не проти. Десять хвилин нового спілкування завжди приємна справа.

Перемовник: У мене зараз складний час, чорна смуга. Мені потрібна бодай ілюзія успіху.

Самогубець: Це така тактика нова у вашій справі – почати скаржитися тому, кому і так моторошно.

Перемовник: З чогось же треба починати.

Самогубець: А не цікаво вам як я опинився на даху?

Перемовник: Любите свіже повітря або адреналін. Страшно, але відчуваєш що живий. Напевно, щось таке.

Самогубець: Я тут, тому що вирішив скасувати смерть.

Перемовник: Грандіозно!

Самогубець: Планую сам вибрати час, а значить доля вся в моїх руках.

Перемовник: Найімовірніше, ви хотіли сказати, що в ногах?

Самогубець: Без різниці. Я усуваю смерть як перешкоду, як постійну загрозу. Сам призначаю час, сам виконую.

Перемовник: Звучить філософськи, я не дуже сильний у метафізиці, роз'ясніть мені?

Самогубець: Смерть неминуча, а жити в страху я не збираюся.

Перемовник: Це зрозуміло, але так померти – це вельми нерозумно.

Самогубець: Життя – дурість, смерть – дурість. Почуття як гравій, бездушні камені на дорозі. Немає за що вчепитися, немає в що повірити. Ось ваше життя? Воно вам подобається?

Перемовник: Не особливо, але до чого тут моє життя? Ви біля краю, вам через десять хвилин стрибати, доводячи якийсь глибокий постулат.

Самогубець: А якщо немає щастя, немає сенсу, немає ніякої великої мети, то, як можна все це знати і продовжувати жити. Я цього ніколи не розумів.

Перемовник: Сенс життя, особисте щастя, – до смерті вони стосунку не мають.

Самогубець: Це чому ж?

Перемовник: Нещасливих багато. Якби всі вони кидалися з дахів, то всі тротуари були б забруднені кров'ю.

Самогубець: Отже, ви вважаєте, що щастя не є сенсом життя?

Перемовник: Я ось, наприклад, нещасливий і нещасливий давно і що мені від цього голову собі розбити? Треба задовольнятися тією долею, яку проживаєш.

Самогубець: Я так не можу. Мені щастя на тарілці подавай і не вчорашнє зіпсоване, як протухла риба, а свіже, яке пахне задоволенням і обіцяє блаженство тут і зараз, не завтра або післязавтра, я сьогодні щасливим бути хочу.

Перемовник: Для щастя потрібні зусилля. Не звалиться ж воно вам на голову як пташиний послід. Хоча буває, пощастить, але удача – це, так би мовити, – сумнівна ставка.

Самогубець: А я вірив в удачу, але виявилося, що вона не вірила в мене.

Перемовник: Що ж у вас сталося?

Самогубець: Нудьга.

Перемовник: Отже, вас вбиває нудьга?

Самогубець: Мене пригнічує це метушіння в мурашнику, туди-сюди, роби це, потім те, йди туди, а потім сюди і так по колу. Тарганяче життя! А закололо в боці до лікаря біжимо, вічно жити бажаємо, чи не так? А навіщо, от скажіть мені, друже мій, навіщо ви живете, за що ви тримаєтеся такими зусиллями, мучите себе та інших?

Перемовник: Усі живуть, і я живу. Звичка. Та й природа тут.

Самогубець: Природа, Бог, всі ці замети і проноси. До чого тут природа? Хто змушує розмножуватися, рухатися, пручатися? Чому треба обов'язково щось із себе ліпити, чомусь відповідати, це ж від безвиході все!

Перемовник: У дрібницях багато прекрасного, ось тільки навчитися цього складно.

Самогубець: Загальні місця якісь викладаєте. Подивіться на себе збоку. Розумна людина, а страждаєте. Упевнений, що десять хвилин, точніше вже сім, і я ваші всі погляди перетворю в пил молотком незаперечної логіки і стануть піском усі ці пишномовності. Ось побачите, вам ще скинути мене з даху захочеться!

Перемовник: Я тут з іншою метою.

Самогубець: Знаю. Ще не пізно вам звідси забратися.

Перемовник: Ви ж знаєте, що я не можу. Внизу керівництво, всі дивляться на нас, журналісти з камерами чекають, натовп роззяв. Спущуся вниз без вас – справа погана. Понизять, принизять, звільнять.

Самогубець: От і не перебивайте мене. Краще розкажіть про себе, чи все у вас гаразд. Чи не турбує щось? Печінка здорова?

Перемовник: Дивно: ви ведете нашу розмову від самого початку, ніби це я стою біля парапету, а не ви.

Самогубець: То ви будете розповідати про себе чи мені стрибнути?

Перемовник: Ні, я розповім, встигнете ще. Що саме вас цікавить?

Самогубець: Ви одружені?

Перемовник: Так.

Самогубець: Любите її?

Перемовник: Дуже.

Самогубець: Красива жінка?

Перемовник: Неймовірно.

Самогубець: Ревнуєте?

Перемовник: Іноді.

Самогубець: Маєте підстави?

Перемовник: Без причини ревную.

Самогубець: Фотографія в телефоні є?

Перемовник показує фото дружини, самогубець здивовано махає головою.

Самогубець: Породиста жінка, слів немає.

Перемовник: Моя дружина – не кобила, зрозуміло вам.

Самогубець: Не зрозуміло мені тільки як вона вибрала собі такого?

Перемовник: Якого – такого?

Самогубець: Звичайного, пересічного чоловіка.

Перемовник: Та хто вам дав право так зі мною говорити! Рішення вбити себе не дає жодних додаткових преференцій, я не зобов'язаний терпіти все це!

Самогубець: Куди ж ви підете, ви і образитися як слід не вмієте, не те, що піти з відповідального завдання?

Перемовник: Це ми ще подивимося, подивимося!

Самогубець: Так за що вона вас полюбила, все-таки цікаво, розмір, чи що, якийсь особливий?

Перемовник: Припиняйте вульгарності говорити. Вона полюбила мене, тому що я надійний, турботливий і добрий. На відміну від вас я без причини викидатися з вікна багатоповерхового будинку не стану.

Самогубець: Хтозна! Хтозна! Ось дізнаєтеся раптом, що зраджує вам дружина і до того ж давно, що ж тоді?

Перемовник: Ви чомусь вирішили мене роздратувати, але вам це не під силу, я – професіонал.

Самогубець: А я впевнений, що у вас проблем у житті більше, ніж у мене. Тож чотири хвилини, що залишилися, багато що можуть роз'яснити.

Перемовник: Яка різниця скільки у мене проблем? Ваше становище набагато гірше.

Самогубець: Гірше, краще: це відносно. Було гірше, стане краще. Іноді померти навіть і добре.

Перемовник: Судячи з ваших логічних схем, життя зовсім не варте того, щоб його прожити.

Самогубець: Життя марне, нецікаве, абсурдне – воно начебто й не проживається зовсім. Так – існування молюска. А що трагічного у смерті якоїсь безхребетної істоти, що ховається від світу в мушлі?

Перемовник: Я вам – не молюск.

Самогубець: Та що ви всі мої слова на себе переносите? І потім: подумайте...

Перемовник: Про що мені слід думати?

Самогубець: Працюєте з ранку до ночі, а статків не сколотили, іпотека на квартиру, кредит на машину, навіть діамант зайвий купити своїй дружині ви не в змозі. І взагалі...

Перемовник: Звідки ви це знаєте, ми навіть не знайомі, я не знаю, як вас звати і хто ви насправді?

Самогубець: Ну-ну. Не гарячкуйте, друже мій! Вас я знаю добре, ой, як добре!

Перемовник: Не розумію я вас і ніякий я вам не друг.

Самогубець: Розумієте, розумієте. Ви тільки зізнатися в цьому собі боїтеся.

Перемовник: У чому?

Самогубець: Що і вам про самогубство задуматися пора.

Перемовник: Це чому ж?

Самогубець: А тому, що жити вам далі немає сенсу, бо не вдалося це життя вам. Що даремно повітря переводити. Безглуздо вони прожиті вами – ці 40 років. А проживете 80 або навіть 120, то це нічого не змінить, по суті, всі ці роки дорівнюють нулю.

Перемовник: Але роль самогубця сьогодні – ваша, і вмирати сьогодні вам, а не мені.

Самогубець: Та не впевнений я в цьому. Ось розповім я вам дещо, та в подробицях розкажу і захитається стійке становище, і жити вам розхочеться.

Перемовник: Давайте без передмов.

Самогубець: Без вступного слова не обійтися, весь смак історії в передчутті, в очікуванні драматичного сюжету. На початку кожного детективного роману цікаве те, кого вб'ють, і тільки потім виникає питання про злочинця, розумієте, жертва – ось хто головний персонаж, а вбивця, так би мовити, справа другорядна.

Перемовник: Що ви все ходите навкруги: жертва, злочинець, вбивство, персонаж. Говоріть, якщо є що сказати.

Самогубець: Ось ви раніше сказали мені, що дружина у вас красива, а кажуть, що красива дружина – не твоя.

Перемовник: А яке вам діло до моєї дружини? Я забороняю вам про неї говорити.

Самогубець: Ось я і кажу, що станеться, якщо ви раптом від когось дізнаєтеся, що дружина зраджує вам  і взагалі: ви для неї нічого не значите, так собі – просто чоловік.

Перемовник: Мені це було б дізнатися неприємно.

Самогубець: Я про це і намагаюся вам сказати. Ось як ви оцінюєте ваше спільне життя за десятибальною шкалою?

Перемовник: Десь посередині.

Самогубець: І скільки ви років уже разом?

Перемовник: Дванадцять.

Самогубець: І як часто у вас це тепер відбувається?

Перемовник: Один або два рази.

Самогубець: На тиждень чи на день?

Перемовник: На місяць.

Самогубець: І цього достатньо?

Перемовник: Ми вже давно разом, вона не скаржилася.

Самогубець: А може вона не скаржилася, бо хтось за вас чоловічу роботу виконував справно і якісно?

Перемовник: Це неможливо.

Самогубець: Чому?

Перемовник: Моя дружина не така.

Самогубець: А яка вона – ваша дружина?

Перемовник: Хороша, добра, відповідальна, прекрасна мати.

Самогубець: Діти є?

Перемовник: Двоє.

Самогубець: Скільки їм?

Перемовник: Синові десять. Дочці – шість.

Самогубець: Ну, припустімо, нехай суто гіпотетично: зустріла вона раптом мужчину – молодого і красивого, міцного і впевненого в собі, веселого і розумного, і він звернув на неї увагу, і спочатку вона йому відмовляла, а потім поступилася.

Перемовник: Не хочу про це говорити, та й час минув, стрибати вам пора.

Самогубець дістає з кишені телефон, знаходить фото і показує перемовнику.

Самогубець: Ось – погляньте.

Перемовник дивиться на фото в телефоні самогубця.

Перемовник: Звідки у вас фото моєї дочки? І чому тут моя дружина і ви?

Самогубець: Здогадайтеся самі.

Перемовник: Не хочу про це думати.

Самогубець: А мені здається, що родимка під правими грудьми у вашої дружини має сексуальний вигляд – не вважаєте?

Перемовник: Що? Що ти сказав?

Самогубець: Кажу: родимка у неї під правими грудьми дуже приваблива, наче якийсь знак якості?

Пауза. Перемовник у задумливості ходить дахом і щось бурмоче.

Перемовник: Ви – це він?

Самогубець: Так.

Перемовник: І вже давно?

Самогубець: Сім років. Подивіться на фото вашої дочки – нікого вам не нагадує?

Перемовник знаходить у своєму телефоні фото дочки.

Дивиться то на її фото, то на самогубцю.

Перемовник: Ти – її батько?

Самогубець: Так.

Перемовник: І моя дружина...

Самогубець: Вона хотіла дитину саме від мене. Ти їй огидний!

Перемовник: Не може бути! Не може цього бути!

Перемовник починає ходити біля парапету.

Перемовник: Я вже не можу – вона вирвала моє серце і згодувала брудному шакалу, віддалася тобі як повія. Як я вас ненавиджу!

Самогубець: Пізно вже і любити, і ненавидіти. Ти – невдаха і рогоносець. Жалюгідний базіка на службі у держави.

Перемовник: За що ви зламали моє життя? Що я зробив вам?

Самогубець: Невже ти не розумієш, що все це зробила вона! Вона все це спланувала, все до дрібниць. Кожну фразу мою підготувала.

Перемовник: Вона?  Але чому вона чинить так зі мною?

Самогубець: Жінки жорстокі, коли розлюблять.

Перемовник: Адже я її люблю, і жити без неї не зможу.

Самогубець: І не треба далі жити. Іноді корисніше померти.

Перемовник: (кричить) Змія! Змія! Бачу змію!  Боже! Невже мені пора?

Перемовник підходить до парапету і кидається з даху вниз.

Самогубець дивиться вниз, потирає руки і плює вбік.

Самогубець: Справу зроблено, загинув на роботі від нещасного випадку. Страховий поліс покриє всі неприємності та забезпечить наше майбутнє. Який точний план визрів у її красивій голові. Залишилося тільки правильно оформити документи.

Кінець драми

2024