Вікторія Львівська. Веселі вірші про зиму
ЗНАЙОМСТВО
Котик маленький літо любив,
Пір´ячко, мушок справно ловив,
Але повільно змінилась пора
І зашуміла в дворі дітвора.
Стало цікаво коту, що підріс,
Що ж оце коїться там у дворі?
Ходить лякливо котик по хаті,
В вікна погляне – і нумо тікати,
Бо до вікна щось летить безупину,
Наче хтось щойно розрізав перину.
Якось Михайлик пішов до дітей,
Не зачинив за собою дверей.
Довго дивився котик в шпарину,
Та не побачив страшенну картину:
Легкі, лапаті сніжинки летіли,
Кілька з них тихо на котика сіли.
Очі закрив, зсутулився котик,
Від здивування відкрився аж ротик.
Око відкрив, довкіл подивився:
Світ у дворі чомусь дуже змінився.
Лапкою ніжно снігу торкнувся
І несподівано в дім повернувся,
Але цікавість зіграти зуміла:
Вийшов у двір тепер котик вже сміло.
Йшов по снігу, підіймаючи лапки,
Раптом повз нього – хлопчик без шапки
Снігу узяв, зробив собі сніжку.
Кинув її, попав другу в ніжку.
Той розсміявся, теж сніжку зробив,
Грудочку снігу із гілки струсив
І полетіли сніжинки донизу,
Сіли дружненько на в´язанку хмизу.
Довго цей котик все спостерігав,
По снігу пройтися не ризикував.
Хитрий горобчик на землю злетів
І перед котиком раптом присів.
Котик забув враз про сніжну перину,
Наче мисливець, за пташкою кинувсь.
Пташка злетіла, а котик – у сніг!
І по двору залунав дзвінко сміх.
Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»
Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu
