Лариса Шабаліна. Веселі вірші про зиму
НАЙМІЦНІШІ ЛИЖІ
Сонце. Сніг. Мороз. Малята
До узлісся йдуть завзято.
І не просто так ідуть –
Подаруночки несуть
Для пташат і для звірят
До зимових диво-свят.
На узліссі є ялинка,
Тож Івасик і Маринка,
Оля, Петрик… цілий клас! –
Прикрасили її враз.
А гірлянди – незвичайні…
І смачні, і життєдайні.
Є на ниточці горішки,
Білка щоб поїла трішки.
Є кружальця бурячка –
Вепру радість отака!
А морквинки – зайченятам,
А зерняточка – пташатам.
Валя сала причепила,
Щоб синичка тут поїла.
Є гостинчики для всіх.
І дзвенить дитячий сміх!
Бабу снігову зліпили.
Її також прикрасили.
Влаштували лижний крос.
Не страшні зима й мороз!
Дітям небагато треба:
Сонце, сніг і чисте небо,
Мама, мир і друзів коло.
І канікули, і школа…
В сніговому сяйвограї
Сани вітер обганяють.
Ігри, сміх рясним дощем…
Мала купа – давай ще!
Тільки плаче наш Сашуня –
Першокласничок манюній…
Каже: «Владик проїздив,
Мої лижі зачепив.
В нього саночки важкенькі.
В мене ж лижі ще маленькі.
Їм зламатися неважко…»
Й затужив, неначе пташка.
Діти хлопчика втішали,
Лиженята розглядали.
Ні подряпини! Їй Богу…
А Сашко: «Вони вологі,
А як висохнуть, то тріснуть…»
І завів, неначе пісню:
«Але що скажу я ма-а-мі?
А що братові? Так са-а-амо?
З чим я на урок піду-у?
Як терпіти цю біду-у?»
До юрби іде і Влад.
Він і сам уже не рад,
Що санки узяв для гри.
Прикро – що не говори…
Та Сашко раптово стих
І до Владика підбіг.
Саночки його відняв
І по лижах проїжджав.
Каже: «Він ось ПЕРЕЇХАВ,
Я ж назад тепер ВІД’ЇХАВ
По цих лижах, тож вони
Будуть назавжди міцні!»
Сонце. Сніг. Мороз. Малята
Йдуть з прогулянки завзято.
А один – найщасливіший:
В нього лижі – НАЙМІЦНІШІ!
Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»
Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu
