Самотність vs Самота

Самотність поглинає душу, забирає приємні емоції, повертає спогади..а чи самотність те ж, що й самота? Коли не знаєш, кого б хотів побачити поруч, втікаєш від реальності, ховаєш погляд у чашці гарячого чаю і намагаєшся читати тисячну книгу..не тому, що вона надзвичайно цікава, а просто тому, що тобі не цікаво на самоті..намагаєшся зрозуміти, чого ж не вистачає саме у цю мить, чого б хотілось більше..чи найбільше…

Стає сумно..сумно, що замислитись про те, ким ти є і кого хочеш бачити поруч вдається лише у ось такі моменти…моменти затишшя..коли раптово змінюється щоденний шалений графік, ритм, через який уже не відчуваєш самого життя..

Можливо, саме такі моменти приходять тому, що треба вміти на самоті не бути самотнім?! Відшукати щастя тоді, коли на думку не спадає нічого приємного, згорнутись калачиком, обійняти подушку і просто відпочити..відпочити від реальності і переосмислити життя..