Біографія Марії Крушельницької

Народилась Марія Тарасівна Крушельницька у Харкові через кілька днів після того, як за сфабрикованим звинуваченням комуністи стратили в Києві її батька, який разом з частиною родини виїхав з Галичини до СРСР. Щоб приховати від злого поголосу — «ворог народу» — походження своєї доньки, матір (Стефа Крушельницька) назвала її так, як заповів батько — Аретою, і записала під своїм дівочим прізвищем — Шушкевич.

Від 1935 року разом з матір'ю жила в Курську (Росія), куди вони були заслані після страти батька. Під час Другої світової війни разом з матір'ю переїхала до родини у Львів. Тут їй дали друге ім'я — Марія, на честь бабусі. У 1952 р. закінчила Львівську середню (10-річну) спеціалізовану музичну школу (клас фортепіано О. П'ясецької-Процишин). За сприяння композитора А. Кос-Анатольського (який свого часу знав діда Марії Крушельницької — Антона Крушельницького і приятелював з її батьком) її гру прослухав відомий музикант Г. Нейгауз. Він запросив її на навчання до свого класу в Московську консерваторію.

У 1952 році Марія Крушельницька вступає до Московської консерваторії в клас Генріха Нейгауза, про якого пізніше напише: “Відчуваю безмежну вдячність долі за надану мені можливість зустрітися безпосередньо з неповторною особистістю”. У професора Нейгауза здобула найвищу фортеп’янну кваліфікацію – після консерваторії закінчила й аспірантуру. 14 січня 1958 р. був реабілітований її батько і вона отримала новий паспорт, в якому була записана як Марія Крушельницька. У 1960 році знову повернулася до Львова і розпочала роботу у Львівській консерваторії імені М.Лисенка. З цим музичним закладом пов’язане надалі все її життя. Віддаючись з інтересом викладацькій справі, піаністка однак не покидала самовдосконалення – взяла участь у Республіканському конкурсі піаністів-виконавців імені Миколи Лисенка (1962) і стала його лауреатом. Починаються систематичні концертні виступи в Україні – у Києві, Миколаєві, Херсоні, Одесі, Ужгороді, Тернополі, Чернівцях, Сумах, Луцьку, Рівному, Вінниці, Луганську, Донецьку, Черкасах, Ялті, Євпаторії, Полтаві, Чернігові і, звичайно ж, у Львові.

У цей період складається в своїх головних позиціях репертуар піаністки. Із класичної спадщини найбільш близькі їй Р.Шуман, Й.Брамс і Л.Бетовен. Крушельницька віддає перевагу великим формам і монументальним циклам: її приваблює глибина почуттів і драматизм концепцій. Так, у різні роки в концертах звучать Соната fis-moll, “Крейслеріана”, “Симфонічні етюди” та Фантазія Р.Шумана. Відповідають уподобанням піаністки монографічні програми: Л. Бетовен – Сонати №№ 7 і 14, Анданте Фа мажор, три опуси Баґателів (1971); О.Скрябін – Сонати №№ 2 і 3, 12 Етюдів (1982).

Вже починаючи від перших концертних виступів, важливе місце у репертуарі Марії Крушельницької зайняла українська фортеп’янна музика. Вона грала твори В.Косенка, Л.Ревуцького, С. Людкевича, М. Колесси, В.Барвінського, М. Скорика, Р.Сімовича, Я.Степового, Б.Фільц і ці п’єси складали, як правило, половину кожної її програми. Серед них теж чимало монументальних композицій, таких як 11 Етюдів у формі старовинних танців В. Косенка, Елеґія у формі варіацій на тему старогалицької пісні “Там, де Чорногора” С.Людкевича, Сюїта М.Колесси, Соната Л.Ревуцького.

Вагому частину репертуару артистки складають концерти для фортеп’яно з оркестром – її обдаруванню близький симфонічний жанр. Крушельницька виконує концерти Р.Шумана, Л.Бетовена (№№1 та 5), Й.Брамса (№№1 та 2), О.Скрябіна, пропагує менш відомі твори цього жанру – С. Людкевича, В. Косенка, І. Драго, Р.Сімовича, Б.Чайковського. Піаністка виступає з симфонічними оркестрами Києва, Львова, Донецька, у творчій співпраці з такими дириґентами, як М. Колесса, Ю. Луців, С. Турчак, І.Паїн, Д. Пелехатий.

З середини 70-х років твори українських композиторів у програмах М. Крушельницької щораз частіше об’єднуються у монографічні програми:

1966, 1976 – програма з творів В. Косенка;
1974 – звукозапис фортеп’янних творів Л. Ревуцького;
1978–1979 – концертна програма і звукозапис творів С.Людкевича;
1984 – концерт з творів М. Колесси;
1985 – виконавська монографія фортеп’янної музики Н.Нижанківського;
1988 – програма фортеп’янних творів В. Барвінського;
1992 – програма фортеп’янних творів М.Лисенка;
2000 – виконавська монографія з творів А.Кос-Анатольського.

З 1991 року — професор Львівської музичної академіі. Двічі обиралася ректором академії (1991–99 рр).

Щиро переживаючи, щоб твори українських композиторів регулярно звучали у таких концертах, яких вони заслуговують, Марія Крушельницька задумалася над підготовкою молодої зміни своїй справі. Спершу вона мобілізувала власних студентів до проведення концертів з видатних і складних зразків української музики. А потім ініціювала створення та регулярне проведення в Львівській музичній академії конкурсу на краще виконання творів українських композиторів. Від 2013 року конкурс відбувається постійно що-два роки і має щоразу своїм патроном когось з класиків української музики: М Лисенка, В.Барвінського, В.Косенка, Б.Лятошинського, С.Людкевича, М.Колессу, М.Скорика або ж сучасних молодих творців. На сцені конкурсу виросли активні й талановиті пропагандисти української музики, а їхній репертуар вже ширший, ніж той, який грала сама Крушельницька. Її справа має гідне продовження.