Ружило Олександра. Конкурс драбблів
- Чому ти працюєш в піцерії?- запитав старенький сивий дідусь у молодої дівчини із густим шоколодним волоссям та з окулярами на худенькому личку, густо покритим ластовинням.
Та сумно усміхнулась, ставлячи його замовлення на стіл. Поправила окуляри, розгадила фартух.
- Не слухала батьків, тому то й тут.
- Ти виглядаєш розумною, - старий вказав на стілець навпроти. - Що сталось?
- Як виявилось, мого розуму не достатньо.
- Чому ж?
- Я вирішила йти за своєю мрією, наперекір усім.
- Тоді залишилось навчитись одного, щоб досягти мети:"ніколи не прощай тих, хто не дає тобі приймати власні рішення, навіть якщо це близька людина". Вороги не завжди вороги, друзі не завжди друзі.
