Лариса Назаренко. Веселі вірші про зиму
Снігодід і Снігобаба
Цілу ніч гуляла хуга,
Завивала віхола.
І зима з морозом-другом
Гостювать приїхала.
Снігу так лежить багато,
Що надвір як підемо,
Та як візьмемось завзято –
Зліпим Снігодіда ми.
Він дивак лиш трішки,
Ніс – з ялини шишка,
Вуса із соломи,
Вдача – невідома.
Хоч щипа мороз за щоки
І за ніс кусається,
Дід стоїть вже – руки в боки
І не посміхається.
А щоб дід не сумував
І не був сердитий,
Захотілось нам і бабу
Снігову зліпити.
Очі – дві вуглинки,
Ніс – руда морквинка,
Щоки, наче маки,
У руках гілляка!
Дивувались перехожі,
Дивувався весь народ:
Дід і баба дуже схожі.
Схожі очі, схожий рот.
Сипле сніг густий із хмари,
Хуга пісню завела.
Дітвора навколо пари
Танцювати почала.
Хай стоять надворі
Вартові в дозорі.
Стережуть господу
З заходу і сходу.
Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»
Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu
