Сірман Ніна. За 28 днів весна, кохання…
Весна прийшла, і все навколо почало дихати життям. Повітря наповнилося запахом свіжої трави і перших квітів. Сонце нарешті почало пригрівати, і я ловила кожен його промінчик на своєму обличчі, ніби хотіла увібрати в себе весь цей теплий світ.
Ця весна була особливою. Не просто теплим вітром і розпусканням бруньок, а чимось… магічним. Можливо, через нього.
Я йшла стежкою до річки, яку так любила. Вода вже не була холодною, як узимку, вона текла швидше, грайливо віддзеркалюючи вечірнє небо. Я зупинилася, щоб насолодитися моментом, та раптом почула знайомий голос.
- Здоров, — він стояв трохи далі, під розлогим деревом, і усміхався.
Мій друг. Мій… хтось більше, ніж просто друг. Він завжди з’являвся несподівано, ніби вітер, що приносить весну.
— Привіт, — відповіла я, і щоки залилися рум’янцем.
Він підійшов ближче, і я помітила, що в руках у нього пишний букет бузку. Кожна гілочка здавалася вкрита дрібними квіточками, які випромінювали тонкий, солодкуватий аромат, що наповнював простір відчуттям свіжості й легкості.
— Це тобі, — сказав він, простягаючи квіти.
Я простягнула руку, і наші пальці на мить торкнулися одне одного. Це був такий простий жест, але серце відгукнулося на нього з неймовірною силою. Тепло, що пробігло крізь мене, було сильнішим за весняне сонце.
— Дякую... — прошепотіла я, не знаючи, що ще сказати.
Ми сіли на траву біля річки й довго говорили, деколи мовчали і слухали спів птахів та шелест листя. Не потрібно було слів. Весна вже сказала все за нас — у ніжному подиху вітру, у теплі сонячного світла, у квітучих деревах довкола.
Ми говорили годинами — про все і ні про що. Про книги, про весну, про мрії. Я розповідала йому про свої захоплення, про свої історії, про свої надії, а він слухав, уважно й з розумінням, іноді перебиваючи мене легким, теплим сміхом.
Ми проводили разом кожен вечір. Гуляли по невеличкому ліску біля річки, де розпускалися бузкові кущі, сиділи на траві, спостерігаючи за польотом ластівок. Він розповідав мені свої історії, а я ділилася з ним своїми.
Це було не просто кохання. Це було щось більше. Це було відчуття єдності з природою, з ним. Відчуття, що весь світ навколо нас цвіте, дихає, живе. Це була весна в нашому серці — весна, що обіцяла безмежну радість і щастя. І я вірила, що це почуття буде тривати вічно, як весниа, яка щороку повертається, щоб наповнити світ красою та любов’ю.
Біло-рожеве цвітіння вишень і яблунь, ніжно-бузковий аромат, що витав у повітрі, — все це створювало враження казкового, чарівного світу.
— Ти теж любиш дивитися на захід сонця? — запитав він, зупинившись поруч.
— Так… Він такий мінливий, як саме життя.
Він усміхнувся.
Весна ще тільки починалася, а в повітрі вже витав її солодкий аромат. І я знала — попереду нас чекало ще стільки чудових митей, стільки теплих вечорів і розмов під зоряним небом.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
