Андрій М. Цінність життя

У дитинстві мріяв я без кінця,

І світ був зелений в очах мого серця.

Вірив у мрії, у світлі думки —

Дні пролітали, мов швидкі літаки.

Я дивився у небо, летів до зірок,

Так часто сміявся, мов вітер у полі.

Я мріяв колись, вірив, любив,

Що будував — сам потім згубив.

Душею летів, та крил не зберіг,

І біль залишився у серці навік.

Стрілки летять, та їх не спинити,

Мріяв про більше — не зміг все зробити.

Та, певно, це є та цінність життя —

Що твоєму життю нема вороття.

Душу тривожить лиш думка одна:

Тепер розумію я цінність життя.

Дивлюсь на зорі, ловлю тишину,

Дивлюся на небо, зустрічаю весну.

Та роки пішли, як у давнім сні…

А я ще живу на цій грішній землі.

Набридло все бачити, усіх розуміти,

І мовчки терпіти, коли вже безсилий

Себе зрозуміти.

Жив я, як умів — це була моя дорога,

Комусь не прийнятна, але це — моя доля.

Колись я світанки зустрічав з теплом,

Тепер же прощаюсь із днем — мов із забутим шляхом.

Та роки пішли, як у довгому сні…

А я ще живу, хоч не бачу причин,

І кожен мій крок — ніби крик серед стін.

Стрілки летять, та їх не спинити,

Мріяв про більше — не зміг все зробити .

Та, певно, це є та цінність життя —

Що твоєму життю нема вороття.

Душу тривожить лиш думка одна:

Тепер розумію я цінність життя.