Анатоль Франс (Anatole France)

(1844-1924)

Ерудиція Анатоля Франса — це ерудиція не факту, а форми і прекрасних образів. Завдяки широкому світогляду письменника образи романів Франса виростають у символи з глибоким і багатозначним змістом, він же бере участь у розвитку центральної філософської ідеї творів, показуючи при цьому такі сторони життя, які часто випадають з уваги самих героїв.

У франсівській розповіді немає нічого зайвого, навіть нюанс, майже невловимий, є важливим засобом типізації. Кожна найдрібніша деталь несе у собі елементи загального задуму.

Ідея трагічної двоїстості світу у Франса набагато ширша й багатозначніша, ніж в інших авторів. З нею пов’язується не тільки мотив абсурдності життя, але й утвердження краси та гуманістичних цінностей. Поезія життєвої метаморфози протистоїть у Франса нерухомості, відсталості. Це те, що руйнує догму, сприяє прогресу, спонукає людський дух до вічного пошуку та неспокою, підводячи його до ідеї дійового перетворення суспільства.

У Франса ідея життєвої метаморфози насичена більш глибоким філософським змістом. Крім того, в поетиці франсівської метаморфози виразно проявляється соціальний ідеал кінця XIX ст. — ідея невідворотної ломки старих форм життя і неминуче народження нового, гуманістичного в надрах старого, відживаючого.

Биография

Произведения

Критика