(1913–1973)
Чарівність і сила романів Мітчела Уілсона, може, найбільше полягає у тому, як зображується самий хід, процес творчості, різні його стани, напруження всіх духовних і фізичних сил людини; схвильованість вченого під час народження нової ідеї, коли він неначе боїться сполохати її, творчий екстаз на початку перетворення ідеї в дослід; тяжкі, але майже неминучі розчарування у ході дослідів, — одне слово, в умінні показати все те, що звуть «творчим горінням».
Уілсон вміє правдиво показати захоплення героя своєю роботою, коли, крім неї, для нього все перестає існувати, коли те, що відбувається у зовнішньому світі, втрачає власний сенс і значення та навіть змішується звичайне поняття часу.
Романи Уілсона відзначаються багатством і глибиною думки: роздуми про хід, причини та сенс технічного прогресу, міркування про спадкоємність ідей у науці та про роль у ній простих трудівників, про обмеженість можливостей індивідуума і про могутність колективної творчості, про швидкоплинність людського життя та нескінченність процесу розвитку, про боротьбу, любов, смерть та неоднакове розуміння щастя, про різні соціально-психологічні типи вчених — все це органічно вплітається у розповідь.
Твори
Критика
