Юрій Федькович

(1834-1888)

Буковинським солов’єм називають талановитого українського поета, прозаїка і драматурга Юрія Федьковича.Народне поетичне слово, чарівна народна пісня — ось те джерело, яке наповнювало своїми цілющими, життєдайними соками поетичний світ письменника упродовж усього його життя.
Юрій Федькович — видатний український поет і прозаїк, який провістив духовний розквіт українського народу західних областей України. Його літературна творчість і громадська діяльність почалися тоді, коли перестало битися серце Т.Г. Шевченка. Ю. Федькович перейняв від Кобзаря естафету самовідданого захисника прав свого знедоленого народу.Становлення Ю. Федьковича як письменника-демократа, видатного громадського діяча, борця за розвиток української літературної мови на народній основі проходило в умовах колоніального становища Західної України.
Найбільшу популярність і славу Федькович здобув своєю глибоко народною поезією, яка і за змістом і за обсягом займає провідне місце в творчій спадщині співця поневоленого народу. Але талант Федьковича був різноманітний.
Буковинький письменник плідно працював і в таких жанрах художньої творчості,як оповідання і повість, драма і комедія.
Усі найкращі риси письменницького таланту Ю. Федьковича задушевнийліризм, простота розповіді, чистота народної мови, забарвленої гуцульськимдіалектом, уміння розкривати внутрішній світ людини чи не найсильнішевиявилися в його повістях та оповіданнях. Саме в прозовому жанрі Федьковичвиступив на повну силу, справжній народний письменник, для нього не існувалоінших тем, інших інтересів, крім тих, що хвилювали народні маси.
Народні типи народне життя на фоні чудової гірської природи — ось основний об’єкт зображення в прозі письменника.
У прозовій творчості Федьковича схрестився вплив двох великих українських прозаїків — Квітки-Основ’яненка і Марка Вовчка, виразно позначившись на художній формі, творчій манері і жанрово-стильових особливостях. Федькович не сліпо наслідував своїх учителів, а творчо використовував їхні досягнення.