Загублена рукавичка чи як врятувати втрачений настрій
Так буває..Поспішаєш на поїзд, вже на пероні, а твій поїзд якраз вирушає. З останніх сил намагаєшся відшукати крихти оптимізму після трудового тижня, глибоко вдихаєш морозне повітря, тепліше закутуєшся в шарф і розумієш, що потрібно вдягнути рукавички..Надворі все ж не так і спекотно. Виймаєш одну, похапцем шукаєш іншу і не можеш знайти…Шукаєш знову і знову, розуміючи, що це один із таких пам’ятних подарунків, який гріє душу…Подарунок від людини, котра за кілька тисяч кілометрів…
І в цей момент так стає себе шкода, так хочеться опустити руки, пустити сльозу і почати звинувачувати всіх навколо у тому, що я така нещасна…
Саме у цей момент згадала попередній запис «Вчимось бути щасливими». Тож, почала вчитись..
Спершу, треба було зрозуміти, чого ж я хочу саме у цей момент..Зрозуміла, що хочу все ж поїхати додому..Купила солодощі, щоб потішити рідних і почала шукати останню маршрутку.
От, пишу і розумію, що таки все залежить від нас. Світ не змінюється, змінюється наше ставлення до світу.
Так, я таки пропустила поїзд, але все ж сьогодні буду вдома.
Так, я загубила рукавичку, але, головне, не втратити зв'язок із подругою, яка мені зробила цей подарунок.
P.S. Зараз їду додому..Дивно, але зараз я відчуваю себе щасливішою, ніж була до цього.
P .P.S. Способів врятувати втрачений настрій може бути багато...Відшукайте свій і насолоджуйтесь життям)