«І милозвучну пісню України з грузинською душею поєднав» (Поезія Д. Гурамішвілі в перекладах М. Бажана)
Ш.Г. Гогоберідзе
Майже півстоліття працює над перекладами з грузинської видатний український поет М. Бажан. Завдяки його копіткій, важкій, але водночас благородній праці мовою великого Кобзаря нині звучать твори Н, Бараташвілі, А. Церетелі, Важа Пшавела, С. Чиковані, І. Абашідзе, К. Калане та багатьох інших майстрів грузинської класичної та сучасної поезії. Перу М. Бажана належить один з найкращих перекладів поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі». З особливою дбайливістю, сказати б, з пієтетом поставився М. Бажан і до перекладу збірки Д. Гурамішвілі «Давитіані». Переклад цей набуває символічного значення, адже автор збірки великий грузинський поет Д. Гурамішвілі — один з тих славетних наших предків, які започаткували дружбу між українським і грузинським народами, який більшу частину свого життя провів на Україні. Тут він писав свої невмирущі твори, тут він залишився назавжди. Д. Гурамішвілі з когорти перших наших великих гуманістів і прогресивних діячів літератури, які у сроїх творах підносили тему незламної дружби між українським та грузинським народами.
Віртуозні переклади «Давитіані» Д. Гурамішвілі, так само як «Витязя у тигровій шкурі», стали справжнім надбанням українського народу, назавжди увійшли в його культурну скарбницю, збагатили українську поезію низкою перлин справді високохудожніх образів і водночас здивували вмінням проникати в найпотаємніші, найскладніші нюанси першотвору.
«Давитіані» Д. Гурамішвілі — дивовижна за своєю жанровою структурою та творчою історією збірка. Створена у XVIII ст., вона за проблематикою, за ідейно-художнім спрямуванням і мистецьким виконанням і сьогодні, в наш космічний вік хвилює серця читачів, захоплює їх, виховує в них чесність, благородство, ніжність, мужність, вчить, як треба любити Батьківщину, свій народ, інші народи. Ставши реформатором грузинського віршування, Д. Гурамішвілі започаткував не лише демократичний напрям у грузинській літературі. «Його просвітительські погляди, — як справедливо зазначає український учений М.Т. Яценко, — виявляють велику подібність до просвітительських ідей Сковороди і багато в чому співзвучні з поглядами як Котляревського, так і П. Гулака-Артемовського, В. Капніста та інших вітчизняних демократів-гуманістів того часу». Д. Гурамішвілі перший з грузинських письменників оспівав красу української жінки, ввівши тим самим у нашу літературу українську тему. «Давитіані» — багатопланова за своїм змістом збірка. Особливе місце в цій, присвяченій по суті молоді, «отрокам» збірці посідають ті твори, в яких поет розглядає питання, пов’язані з навчанням та вихованням, ті, в яких відбилися дидактичні трактати грузинського поета-класика. Основна цінність цих творів полягає в їх реалістичності, життєвості. Вони грунтуються як на основі власного досвіду поета, так і його сучасників та попередників.
У них, як справедливо зазначає академік О. Барамідзе, Д. Гурамішвілі «повчає, що освіта підносить людину розумово й морально, допомагає приборкати не гідні людини пристрасті, дає ключ до пізнання істини; неуцтво — це ганьба для родини, суспільства, країни, науки — нещастя батьків, родичів, цілого народу».
Майже в кожному творі ми знаходимо думки, що розкривають цю тему. Однак, звичайно ж, найглибше висвітлена вона в творах спеціально присвячених цій складній для всіх часів проблемі, зокрема в таких, як «Напутчення для тих, що вчаться», «Розповідь про родовід грузинських володарів», «Для придбання добра» та «Навчання, як треба бути обережним до дальшої путі».
Освіту поет справедливо вважає одним з найефективніших засобів для досягнення добробуту суспільства та його поступу. Наголошуючи на цьому, Д. Гурамішвілі велику увагу приділяв також виявленню форм та засобів виховання.
Д. Гурамішвілі підкреслює також і те, що учень «м’якшає», тобто гуманізується під час навчання. Саме тому людину треба навчати з молодих років, бо
Для невченої людини Роки старості — сумні
М. Бажан добре використав можливості української версифікації, знайшов у багатющому арсеналі української мови найточніші слова. Тому й не дивно, що й висновки, зроблені грузинським поетом про навчання та освіту, звучать і українською мовою так само високохудожньо і геніально, як і в першотворі:
Хоч гірке учби коріння.
Та плоди її смачні.
Хоч би з якого боку підходив Д. Гурамішвілі до питань освіти та виховання, він завжди знаходить мудрі слова, позначені багаторічним досвідом самого поета. Переклади, зроблені М. Бажаном, теж відбивають і великий життєвий досвід, і блискучий талант інтерпретатора. Якщо людина не має освіта, повчають нас автор і перекладач, природний талант і розум, не врятують її. Це означає, що природний талант без науки, без освіти неспроможний досягти справді чогось значного. Стисло й афористично написав про це грузинський поет, стисло й афористично переклав цю думку М. Бажан:
Слон без хобота — на нього Люди без знання подібні.
Д. Гурамішвілі поталанило в тому, що на Україні, де він немало почерпнув з народної мудрості, знайшовся мудрий перекладач. Ідучи за автором першотвору, він мислив своїми художніми образами, дуже близькими до оригіналу. Цей момент у М. Бажана теж викристалізовується на досвіді багаторічної праці над перекладом з грузинських поетів.
Мудрі люди завжди потрібні народові, наголошує грузинські класик. Вони зобов’язані максимально використати свої знання для того, щоб у світі панували чесність, любов, духовна чистота.
Перекладач насамперед дбав про відтворення ідейного спрямування першотвору, а також не менше прагнув до компенсації засобами української версифікації ритмо-мелодичної, евфонічної системи оригіналу. М. Бажан тут відтворює не лише афоризм:
Мудреця негідні вчинки
Можуть люд ввести в оману,
а й алітерацію, створену в оригіналі звуком р, у перекладі — звуком п.
За глибоким переконанням Д. Гурамішвілі, дитина має одержати всебічну освіту. Не соціальне походження чи становище прикрашають людину, наголошує поет, а її особистий розум і висока моральна чистота, яку не можна придбати без усебічної освіти. М. Бажан дбайливо, зберігає і цей момент.
Однією з особливостей творчорті Д. Гурамішвілі є лаконічність висловлювання думок, змістова насиченість фраз, афористичність мови. Його афоризми назавжди увійшли в духовну скарбницю грузинського народу. М. Бажан прагне до максимального відтворений цієї риси творчості великого грузинського поета Переклад так само, як і оригінал, насичений афоризмами, вони, як і в оригіналі, стоять завжди на своєму місці. Так афоризми, як «Краще вболівати спочатку, ніж наприкінці боліти», «Здаєтьйя й зло добром, як зможеш горе радістю замінити», «Неосвіченій людині світ є явою лихою», «Мудрий сам собі покаже, як прожити на цьому світі» та багато-багато інших, засвідчують високу талановитість перекладача, його вміння відтворювати оригінал адекватно, переодягти слова автора в інший національний одяг і розставляти їх саме там, на тому місці, де вони стоять у автора першотвору, не порушуючи при цьому законів рідної мови. Свідченням цього можуть стати не лише наведені вище уривки та окремо взяті афоризми, а й цілі строфи, що так само, як і оригінал, виливають на читача з великою силою і запам’ятовуються як афоризми.
Візьмемо, наприклад, поезію «Повчання, як треба бути обережним до дальшої путі». Тут майже кожен рядок — афоризм, отже, дуже складний для перекладу. Переклад М. Бажана звучить як оригінал. У цьому можна переконатися, прочитавши такі геніальні рядки грузинського поета в інтерпретації М. Бажана:
Я гадаю — в добрій раді Є добро усій громаді,
Щоб росли рясно троянди І фіалки в пишнім саді.
Люди, що хворіть не хочуть, Лиш поживне їсти раді,
Бережуть себе, бо знають, Що їм може стать на ваді.
Уживай цілющих ліків, Не шукай потіхи в яді.
Ще більше афоризмів у наступній строфі. М. Бажана. Наступна строфа так само насичена афоризмами:
Ненажера І нероба Рівний є свині жадній
Чи з брудним, ледачим мулом Чоловік зрівнявсь такий,—
Справді віртуозно переклав М. Бажан і такі строфи, взяті з іншого твору:
Є твоїм звання до смерті.
Завше є воно з тобою,
І його не вкрасти в тебе,
Не применшити дільбою;
Інше ж все, як в пастці, згине,
Інше ж все — піде маною.
Неосвіченій людині Світ є явою лихою.
Майже ті самі думки, але вже зовсім іншими засобами художнього слова повторюються в наступній строфі оригіналу. Перекладач, ідучи за оригіналом, повторює і цю особливість:
Йдуть знання слідом за вченим У яку б не йшов він путь,
Бо його скарби — незримі Неторканна їхня суть;
їх і явно не віднімуть, І таємно не вкрадуть,
Та вони, для дурнів марні, Лиш розумним зиск дадуть.
Строфа звучить як афоризм. Вона не лише відповідає оригіналові, а й, безперечно, збагачує виражальні можливості української поезії.
Перекладаючи ці поезії, М. Бажан добре відтворює і строфічну систему оригіналу. Так, скажімо, переклад поезії «Напутчення для тих, що вчаться», як і оригінал, складається з 32 восьмирядкових строф. Ця особливість оригіналу ніде не руйнується. Зберігається в перекладі і система римування. В оригіналі рими розташовані за схемою абабабаб, те саме спостерігаємо ми і в перекладі. Тут же зазначимо, що М. Бажан схему римування оригіналу справді вміло зберігає у всій збірці. Аналіз перекладів, здійснених у різні часи, та їх зіставлення з оригіналом переконує нас у тому, що перекладач ніколи не зупиняється на досягнутому. Бажан скрупульозно відшліфовує вже зроблене, намагається не лише максимально, до найтонших нюансів наблизитися до першотвору, а й зробити кожний рядок емоційно виразнішим. Так, у поезії «Напутчення для тих, що вчаться» в першому виданні «Давитіані», здійсненому в 1950 році, читаємо: «Матір сина народивши», а в другому, переробленому і виданому у 1955 році, — «Ненька, сина народивши», змінюється також третій та п’ятий рядки третьої строфи — замість «Не стягти його від тебе» та «Інше ж все — потрапить в пастку» читаємо: «І його не вкласти в тебе» та «Інше все, як в пастці, згине». Змінено також четвертий, п’ятий та шостий рядки шостої строфи, Наприклад, у виданні 1950 року читаємо:
Та по здобич хоче йти, —
Так, як ці сміливці марні,
Що мета їм не сягти.
у виданні 1955 року —
Та на лови хоче йти,
Як усі, що так безтомно
Хочуть здобичі сягти.
Ці зміни зроблені на користь оригіналу.
Освіта необхідна для всіх, але вчитися треба замолоду. Д. Гурамішвілі цю думку виклав також афоризмом. Цілком афористично звучить вона і в перекладі М. Бажана.
Так як тяжко м’яти й гнути Висохлі вербові віти,—
Так стару людину тяжко Навернути до освіти.
Зіставлення з оригіналом показує, що перекладач у наведеній строфі відтворив не лише загальний задум автора, а й знайшов точні відповідники грузинським словам, зберіг кількість слів оригіналу і розташував їх у перекладі, не порушуючи законів української мови.
Одержавши освіту, людина може обирати будь-яку професію. Всі професії, переконує автор, однаково потрібні для суспільства, кожен фах має своє призначення:
Мудрий має силу слова,
Майстер — рук своїх плоди,
Піп слугує богу, купчик їздить в дальні городи,
Воїн точить кров у битвах,
Ратай піт свій ллє завжди,
Йде жебрак між люди жебрать,—
Ти ж які обрав труди?
При перекладі цієї частини поезії М. Бажану треба було, відтворюючи оригінал, зберегти наступні розгорнуті художні картини — десять характеристик фахів. І він з честю впорався зі своїм нелегким завданням.
Великий грузинський поет добре розумів, що під час навчання учень однаковою мірою може сприймати і добро, і зло, що вчителеві слід оберігати учня від зла. Попереджає він і учня, щоб не слухався вражих слів і не заповнював свою чисту душу «брудом і смородом».
Бережись, бо в чистий посуд
Раптом бруд і сморід вточиш! —
Довго бідкатися будеш,
Якщо вимить посуд схочеш.
Скажеш: «Ох, що я накоїв!» — Аж зубами заскрегочеш —
«Вчив мене Давид, я ж думав:
Марно ти мені торочиш!»
Наведені вище рядки цілком відповідають оригіналові, вони відтворюють задум автора і водночас зберігають поетичну індивідуальність перекладача.
У складному процесі навчання особливу роль відіграють поведінка, моральні якості вчителя. Такої думки поет доходить на основі власного життєвого досвіду:
Те кажу, що сам повірив,
А не чув десь в поговорі,—
пише поет, і ми віримо йому і перекладачеві, який не відходить від оригіналу, зберігаючи основні художні цінності першотвору, подає його читачеві так, наче вірш створювався не грузинською, а українською мовою. М. Бажан далекий від чистої «українізації» поезії Д. Гурамішвілі. Багаторічний перекладацький досвід підказував йому, що не можна залишити переклад без тих основних деталей, які свідчать про його грузинське походження.
Цікаві судження грузинського поета і про відношення розуму і знання, розуму і долі. Про це поет пише у вірші «Для придбання добра». Як і скрізь, Д. Гурамішвілі і тут небагатослівний, афористичний. М. Бажан зрозумів це відразу і так само, як в інших випадках, перекладає думки оригіналу афоризмом. Приміром, афоризмом звучить і в оригіналі і в перекладі строфа, де йдеться про відношення розуму і знання.
Розум наче хліб насущний —
Нагодує всіх доволі.
А знання і вправна вмілість —
Як до страви грудка солі.
Переклад настільки близький до оригіналу, що просто дивуєшся з уміння перекладача вникати в тканину першотвору.
Розум і знання, за Д. Гурамішвілі, неодмінно мають поєднуватися із вольовитістю. Якщо людина освічена, але не вольова, то вона зіб'ється з правильного шляху. Таких людей поет таврує, збиткуються над ними. Така людина «букет троянд жбурляє, щоб зібрати погані квіти». Таких не можна поважати, бо ...їх сморід
Пахом ладану здається;
Скільки б лиха він не скоїв,
Цим ніколи не гризеться...
Розум, волю, знання людина має використовувати на благо інших, на благо своєї Вітчизни.
Той, хто хоче бути мудрим, має бути розумним, лише розум і знання забезпечують усталене і міцне щастя людині, тільки розум і знання дають людині моральне задоволення. В особі М. Бажана Гурамішвілі знайшов розумного, дбайливого перекладача, завдяки його благородній праці поезії Д. Гурамішвілі стали надбанням українського народу і забезпечили їх авторові безсмертя на його другій батьківщині — Україні.
Л-ра: УМЛШ. – 1980. – № 1. – С. 14-20.
Твори
Критика
