Ти мене гуцулом називала...
Ти мене гуцулом називала,
Та не знала, що в душі гуцула
Словом ніжним ти вогонь роздула,
Що роздула ватру,— ти не знала.
Як вона розпалахтілась дуже,
Ти байдуже глянула на мене,
Слово інше кинула, студене,
Потоптала ватру ти байдуже.
Залишились іскри в попелищі,
А найближчі друзі ненароком
Заглядають в душу добрим оком,
Радять погасити все найближчі.
Тільки хто ж то погасить зуміє
Перші мрії, перші поривання?
У багатті другого кохання
Першого завжди іскринка тліє.
1952
