Ходить вітер із мітлою, мов двірник...
Ходить вітер із мітлою, мов двірник,
Замітає перед хатою хідник.
—
Вітре, вітре, чи і в тебе є дочка,
Як у нашого старого двірника?
Бо у нашого старого двірника
Цяця-доня є мальована така,
Що отця свого соромиться за те,
От що сміття він із вулиці мете!
Засміявся вітер: — Покажіть мені
Ту, що відцуралась простої рідні,
Мов лозу, її пригну я до землі,
Щоб поцілувала чорні мозолі!
1961
