Колись я ще повернусь над те озеро...
Колись я ще повернусь над те озеро,
В якому відбились ноги твої, як музика,
З якого дивились на мене очі зажурені,
Очі кохання короткого, як прощання,
Я знаю, що любов — це вічне прощання,
І тому я повинен ще хоч раз приїхати
Над фінське озеро, щоб попрощатися
З музикою ніг твоїх і з очима твоїми.
Тебе не буде, але я застану там
Твій образ тихий під тонкою хвилею.
І розправляться зморшки від тої води,
І сивину мою на берег озеро викине.
1962