Страх
Померла жінка, що не сміялась ніколи,—
Боялася зморщок.
Добре їй жилося,
Мала чоловіка і сина.
Ніколи до них не сміялася.
Боялась зморщок.
Любила бути гарною.
Спочатку була гарною,
Потім непорушно новою.
Полиск і спокій її обличчя
Спільне щось мали із вилискуванням підошов
Новесеньких черевиків на ногах мерця.
Білим льодком страху взялися очі —
Так боялася зморщок.
Чоловік не витримав її переляку перед потворністю
І пішов до негарної, але усміхненої.
Син не витримав маминого спокою
І одружився проти її волі з негарною, але усміхненою.
Тут мусила заплакати жона і матір.
Але хто не може сміятися, не витримає свого плачу.
Сльоза розривається, немов граната, якщо не може
Стекти сухими руслами сміху.
І померла жінка, що не сміялась ніколи.
1963
