Тривога
Що це чути ночами над нами
В куряві Чумацького Шляху?!
Ніби нитка, що летить ланами,
Срібно дзвонить об стерню суху...
Павутина звуку бомбовоза
Падає на серце із небес.
На висоти сходить мати боса
По стежині променистих лез.
Що це сталось на планеті вчора,
На чиєму небі кров горить?!
Стогне зірка, мов дитина хвора,
Вириває руки з оповить...
Блідне місяць, наче труп на реї,
Десь над морем чорної ропи...
Чути голос матері моєї,
Що з висот наказує: «Не спи!»
1973
