Закохався вітер у дівча русяве...
Закохався вітер у дівча русяве,
Виніс її із колиби і на хмару поклав.
І поніс понад світом у сині заграви,
І сплячу, як мрію свою, цілував.
Потім, окрилений щастям найвищим,
По горах, як Довбуш, ходив уночі.
Буки й смереки виривав з коренищем,
Котив, як сувої, по схилах дощі.
зоз
Потім вона прокинулась, пішла до отари,
Далі сіла за своє шиття.
Вітрик заліз під її киптарик
І на грудях у неї заснув, як дитя.
1965
