Леонід Полтава. Млин
Млини-вітряки довгокрилі!
Ви — помах прощальний руки.
Людина вже й атом скорила,
Навіщо ж тепер вітряки?
Ще, може, в далекій країні,
Як дуже, як дуже давно,
Працюєте ви для людини,
Тручи золотисте зерно.
Новіші машини із криці
Прийшли у модерні роки —
І, ніби натомлені птиці,
За обрій летять вітряки...
Твори
Критика
