Покликав день за обрії сумні...
Покликав день за обрії сумні.
Далека тиша. Світло висоти.
А степ прослав свої найперші дні,
де перший раз прийшов до нього ти.
А степ підводиться з колін.
Затамував свою раниму кров...
Мов жезл, – тримає далечінь,
опершись каменем, Дніпро.