По що ця пісня, голос цей звідкіль?
По що ця пісня, голос цей звідкіль?
Хай буде — осінь. Тиша скаже, хто ти.
Свій зір і слово далеччю спокій.
Дозріє тиша, камінь стане плоттю.
І все, що поруч, простір свій віддасть,
і потече, і світом ген полине...
До дна прозора осені вода
заповнить нас, і поведе, немов долини.
Ми будемо, ми є і ми — були!
На цій землі ми голос і прощання,
і кожен ряст нам пам’яттю болить...
На цій землі ми вічне проростання.
Крізь серце наше — вільний плин долин,
і наша є — хвилина ця остання.
