Перша осінь
Отак і є: прийшли степи напитись...
До слів моїх прибилися степи!
Із пам’яттю... — ну що мені робити?
Із тихим сумом — що мені робить.
Отак і є: стікає день з-під миті...
Старий Дніпро схилив свої сади!.. —
Єднання літа і блакиті!
Подружжя неба і води!
Отак і є... Подай, любове, руку!
Навпроти серця — Київ на горі.
Як просторо словам! — ні згуку...
Як легко з осінню горіть!