Родичам - деревам
Дерева — пророки неба,
дерева — слова землі
покладуть побіля тебе
свої болі і жалі
Мить спочивши, підуть далі
(перед ними —світ і світ...) —
всіх останніх, позосталих
вчити жити, і — боліть.
Досконалі в своїм хисті,
у великості малі —
як Христос, святі і чисті,
діти неба і землі.
Тихим сяєвом огорнуть
(лине світло через ніч!..),
розірвуть сліпу запону
і зітруть полуду з віч.
Днів далеких, незабутніх
джерелом проб’ється спів...
Аж до ранку будем чути —
серце власне і братів.