Монолог полеглого на війні
Реквієм
Не вернусь я до вас, не вернуся!
Скільки йти — все світи і світи...
Повен простір мовчить, вічність зоряна, руса.
Тільки спомин, мов кров — золотий.
Прощавайте, не ждіть... Тут суму немає.
Не журіться... Розлука — наш дім!
Так триває життя, так усе проминає,
так впадають у вічність літа молоді.
Не вернусь я до вас, не вернуся!
Бо дороги назад — не знайти.
Тільки ти, моя сивая зоре-матусе...
Тільки ти, тільки ти, тільки ти...
Прощавайте і ждіть! Перед нами — дорога.
Лиш вона наше справжнє ім’я назве.
Прощавайте-е! До дня Перемоги!..
Лиш попереду зустріч живе.
16.06.83