Святиться обрій і святиться далеч...
Святиться обрій і святиться далеч,
святиться хмара, сяючи в блакить.
Прийшов той день, пора настала!
Прийшли до витоків віки.
Прийшли до тиші гори і долини.
Твоя печаль —у золоті горить.
Під вольним небом простір лине,
зажур віків у далечі відкрив.
Так осінь йде, так сум триває.
Відкритий світ — цей спів!
Між нами відстані немає...
Є тільки голос цей степів.