10 чисто англійських фільмів

Традиції та відома на увесь світ акторська школа зробили британський кінематограф відокремленим від решти європейського. Лише необізнані кіномани, коли говорять про англійське кіно, уявляють собі помпезні сцени, в яких аристократи п’ють чай і закушують його печивом. В реаліях воно значно складніше за стереотипні уявлення.

З моменту свого піку, який припав на 50-ті роки, реалістичне британське кіно завжди було зацікавлене в достовірному зображенні протесту. Поки представники «французької нової хвилі» були більше спантеличені стилізацією подібних тем, британські кінематографісти занурились у більш чесне зображення інакшого мислення.

Фільми з цього переліку було знято у різні роки, але всі вони максимально віддзеркалюють дух британського кіно.

Я, Деніел Блейк / I, Daniel Blake (2016)

Британське кіно дивує майстерним живописом життя знедолених. Цей твір Кена Лоуча приніс класику європейського гостросоціального кіно другу «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. Тут режисер досліджує кафкіанську концепцію бюрократичної машини. Головний персонаж – вдівець, який працював робітником, і після інфаркту був змушений звернутись за соціальною допомогою до держави.

«Я, Деніел Блек» - фільм для всіх. Він виносить на обдумування ідеали таких людей, на яких зазвичай ніхто не звертає увагу. В розповіді багато моментів, які зачіпають за живе і пригортають глядача, але ще більше змісту в сутності, що стоїть за цими моментами.

Це Англія / This is England (2006)

«Це Англія» представляє собою блискучу і шорстку картину історії, яку всі чули мільйон разів у кіно. Розповідь про підлітка, пошук друзів, дорослішання. Що дійсно відрізняє цей фільм, крім культурного елементу – перспектива персонажу, чому сприяє візуальний стиль кінокартини.

Принада фільму, звісно, й в тому, як він природньо розвивається. Герої здаються реальними людьми. Історія, не залежно від того, наскільки вона впізнавана, залишає живі враження. Все настільки природньо і якісно створене режисером, ніби ми заглянули через вікно в чиєсь життя. Фільм варто подивитись і тим, кому цікаво зрозуміти природу культури скінхедів.

28 днів по тому / 28 Days Later (2002)

За останні роки в піджанр зомбі-горрор не подались лише найлінивіші з письменників, сценаристів та розробників ігор. Однак не будемо забувати про піонерів сучасного зомбі-кіно. Постапокаліптичний трилер Денні Бойла особливо страшний тим, що він впритул наближений до нашої дійсності. Лякає саме реалістичність і розпад суспільства ураженого заразним вірусом, так само, як і неторканого інфекцією, але морально зруйнованого.

Кіно кидає виклик не тільки жанру, але й межам режисерського бачення, чесністю, іновацією, чого навряд можна чекати від фільму про зомбі.

Великий куш / Snatch (2000)

Певно найскладніший елемент кіно – це діалоги. Такі майстри, як Квентін Тарантіно і Арон Соркін, безумовно мають вроджений талант до використання актів мови для блискучої взаємодії персонажів. Беззаперечна й майстерність Гая Річі. Він навіть затьмарює своїх колег у мистецтві діалогу.

«Великий куш» - це фільм з розмитою межею між постановкою та імпровізацією. Шедевр з приголомшливим акторським складом, який можна цитувати. Фільм, який не тільки цікаво дивитись, але й слухати. Діалоги звучать абсолютно реально, вони просувають сюжет, керують конфліктами, допомагають зрозуміти персонажів. При цьому картина зберігає стрімкий темп, одна сцена змінює іншу, а конфлікт тримає у захопленні, зберігає напруженість і запал.

Вистава / Performance (1970)

Сказати, що фільм дивний, це ще нічого не сказати. Розвиток подій в ньому кидає виклик всім уявленням про традиційний жанр. Це кримінальна історія, що занурює глядача в британський андеграунд, у світ «сексу, наркотиків і рок-н-роллу», та несподівано мутує у роздуми про власну ідентичність та пошук себе. Картина сягає далеко за межі сюрреалістичного як за змістом, так і за кінематографією.

«Вистава» - сміливий експериментальний фільм. Не всі сприймуть його легко. Насправді ставлення критиків до цього твору за минулі роки полярно змінювалось – від «найогидніший» до «один з найкращих британських фільмів усіх часів». Характер персонажу головного героя унікальний, а Мік Джаггер неперевершений.

Механічний апельсин / A Clockwork Orange (1971)

Стенлі Кубрик з тих режисерів, чиї фільми легко можна внести до більшості списків. Його антиутопічне зображення молоді, яка збилась зі шляху, дійсно створене для епічного перегляду. Фільм досліджує вплив суспільства на розчаровану молодь.

«Механічний апельсин» - один з найбільш суперечливих фільмів в історії кіно. В ньому розповідається про молодого хлопця на ім’я Алекс, який разом зі своєю бандою бешкетує в місті, а після вбивства жінки потрапляє у в’язницю. За гратами він погоджується пройти експериментальне лікування з позбавлення схильності до насильства. Але в програми знаходяться сторонні ефекти.

Якщо….. / If…… (1968)

Роль в цьому фільмі Малкольм Макдауел дебютував у великому кіно. Ще картина режисера Ліндсея Андерсона увійшла в історію я один з головних шедеврів британського кінематографу. В рік випуску її нагородили премією «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю.

«Якщо….» - фільм, який надав голос поколінню, що досягнуло повноліття. Його зроблено з глибоким розумінням розгорнутої реальності. До того ж він сміливо кидає виклик суб’єктивністю та двозначністю. Розповідь певною мірою в сюрреалістичній манері зосереджено на учнях закритої школи для хлопчиків, де старші принижують молодших, за провини вчителі пускають в хід різки. Піднята режисером тема придушення індивідуальності владою та її наслідки - й надалі актуальна і жива.

Той, що підглядає / Peeping Tom (1960)

Цей британський фільм Майкла Пауела здійснив великий вплив на розвиток жанру трилерів і горрорів. Правда, з виходом на екран на нього посипався шквал критики, в Об’єднаному королівстві фільм заборонили, але з часом «Той, що підглядає» отримав високу оцінку за психологічну складність, особливо через взаємовідносини між головним героєм, його батьком і жертвами.

Ключовий персонаж не подібний на класичного маніяка. Це дуже тихий, невпевнений та сексуально пригнічений молодий чоловік, який працює помічником кінооператора. В дитинстві батько робив над ним незвичні психологічні експерименти, досліджуючи природу страху. Тепер він починає вбивати жінок і знімати їх перелякані обличчя на камеру.

Третя людина / The Thrid Man (1949)

«Третя людина» Керола Ріда – визнана класика кінематографу і один з найвеличніших фільмів в історії. О 1999 Британський інститут кіно назвав його найкращим британським фільмом всіх часів.

Цей натуральний детектив знято за однойменним романом Грема Гріна. В ньому оповідується про американського письменника, який на запрошення давнього товариша приїжджає до повоєнного Відня, але дізнається, що його товариш на днях загинув через нещасний випадок. Після спілкування із знайомими покійного, герой дізнається про свого друга такі речі, з якими не може змиритись, і намагається розгадати його раптову смерть.

Круті фараони / Hot Fuzz (2007)

Комедійний шедевр Едгара Райта найбільшою мірою легкий та безтурботний у порівняння з іншими фільмами з переліку. Ця зразкова англійська комедія розвивається в стилі поліцейського кіно, не припиняючи сипати жартами, переживає кілька моторошних моментів, переростає у справжній трилер.

Ключовий персонаж – столичний детектив з надвисокими робочими показниками настільки дратує своїх колег власною ідеальністю, що під виглядом його підвищення його переводять у тихе провінційне містечко, де, здається нічого не відбувається. Але, дійству бути. Як і роздумам про життя за суворими правилами і відступам від них.