Замок над Хустом
Той замок — подвиг давньої людини —
Там кості будівник поклав свої,
Який на гору, наче кінь в шлеї,
Каміння тяг з тисянської долини.
На тім камінні сірі лишаї,
Уламки стін у зарослях ожини.
В колишніх залах княжої дружини —
Нора лисича, кублище змії.
Я у серпневі дні передосінні
Ходив по занехаяній руїні
І думав про хатини вівчарів.
Не замки, а вони на світі вічні,
їх символ — труд, а не мечі двосічні,
І завжди в них вогонь життя горів.
1958
