Лист
Коли мій батько відійшов назавжди,
В його столі знайшли ми «Кобзаря»,
А в книзі декілька старих квитанцій
І мій пожовклий, ще студентський лист..
Я звідомляв, що почуваюсь добре,
Що не потрібно помочі мені,
Хіба що — передати трохи бринзи
Та на кулешу свіжої муки.
Тепер мені того писання сором!
Так, ніби мій отець не мав душі
І сам, крім їдла, не жадав нічого.
Як я забути міг, що шандарі,
Давно пронюхавши, в кого «Кобзар»,
Як Довбуша, боялись мого батька!
1977
