Лоша
Поволечки ступають сиві коні,
У возі похоронному йдучи.
Господар начесав на очі гриви,
Щоб шлях на цвинтар не запам'ятавсь.
Але вони крізь гриви трошки бачать.
Вдають сліпих, щоб не смутить людей,
їх доброта не глагоїть печалі,
їх мудрість не розвіює скорбот.
А біля воза бігає лошатко.
То смикає люцерну з-під труни,
То забігає посмоктати дійок,
То заірже, то вибриком піде,—
І дзенькає під копитом лошати
Чиясь повеселіла вже сльоза.
1967
