Мати
До матері я в спогадах вертаюсь,
Кладу своє зажурене чоло
На темних жил вузли та блискавиці
Її спрацьованих і скорбних рук.
Вони мене не вдарили ні разу,
Голубили, здається, лиш тоді,
Як ми прощались. Так було востаннє,
Коли назавжди мати відійшла.
Я не боявся рук її тружденних,
Але тривожно думаю тепер,
Чи перед ними я не провинився?
Я чую в скронях пульс тих рідних жил
В них бачу блискавку мого сумління,
Що осяває темряву душі.
1978
