Історія корейського кінематографа в 10 фільмах

Південна Корея щорічно радує глядачів як фестивальними хітами, так і жанровими новинками. Проте так було не завжди: південнокорейський кінематограф сильно постраждав через дві війни і цензуру 1970-х. Розповідаємо, які фільми вважаються національною класикою і чому корейський кінематограф уже чверть століття переживає золотий період своєї історії. Отже, історія корейського кінематографа в 10 фільмах.

1. Служниця (1960)

Режисер: Кім Гі-йон

Після періоду японської окупації і Корейської війни, під час якої було випущено всього 14 фільмів (усі безслідно втрачені), корейський кінематограф почав своє відродження. У другій половині 1950-х уряд активно закупав західну техніку, а також звільнили індустрію від податків. На початку 1960-х короткострокове пом'якшення цензури дозволило кінематографістам відійти від типових для того часу жанрових мелодрам. Тоді були відзняті два фільми, які стабільно потрапляють у списки головних національних шедеврів. Перший із них – «Служниця» Кім Гі-йона, побутовий трилер про хіть, жадібність і помсту. За сюжетом композитор з родиною переїжджає в новий дім, і для того, щоб допомогти вагітній дружині піклуватися про двох дітей і впоратися з господарством, подружжя наймає молоду служницю, котра швидко освоюється в будинку і зваблює чоловіка. Небачений раніше психологізм, візуальна мова і хічкоківський саспенс свого часу шокували непідготовленого глядача настільки, що навіть зараз (60 років потому) головні корейські режисери, на кшталт Пон Джун-хо і Пак Чхан-ука, продовжують надихатися кінострічкою і цитувати її.

2. Шалена куля (1961)

Режисер: Ю Хйон-мок

Другий важливий фільм того часу – «Шалена куля» Ю Хйон-мока, який постійно змагається зі «Служницею» за звання головного фільму в історії Південної Кореї і, незважаючи на свою низьку популярність, постійно виграє. Перше, що потрібно знати про фільм – влада заборонила його за занадто похмуре зображення життя в післявоєнній Кореї. В цьому є частка правди: «Шалена куля» – це наче натхненна італійським неореалізмом тяжка драма, без прикрас демонструє побутові жахи тих часів: від самогубства до вимушеної проституції. Фільм розповідає трагічну історію однієї родини: бухгалтер, його брат-ветеран, вагітна дружина і молодша сестра, яка стала проституткою в американських солдат, зводять кінці з кінцями і роблять все, щоб не померти з голоду. Одна з головних метафор фільму – хворий зуб, який головний герой фільму не хоче лікувати у зубного.

3. «Вихідний» (1968)

Режисер: Лі Ман-хі

Для типового молодого сеульця кінця 1960-х неділя – єдиний день тижня, який він міг присвятити собі, а не будівництву південнокорейського економічного дива. Зимовий вихідний Хо-ук збирається провести зі своєю подругою Чи-ен, з якою вони давно б одружилися, якби не злидні. Чи-ен вагітна, але і з соціальних, і з медичних причин їй потрібно зробити аборт, на який Хо-уку доводиться шукати гроші будь-якими способами.

4. Розквіт міс Йон-джа (1975)

Режисер: Кім Хо-сон

З другої половини 1960-х уряд Південної Кореї почав вводити додаткову цензуру і забороняти знімати фільми, які показують реальні соціальні проблеми країни. Однак, кіновиробництво активно розвивалося – щорічно на екрани виходило більше 200 фільмів. Все змінилося в 1973 році, коли новий уряд країни створив інститут контролю за національним кінематографом, який просував державні ідеали і «політично правильні» фільми. Тоді більшість режисерів, які знімали в 1960-х, потрапили до чорних списків, частина з них була заарештована. Проте уряд заплющував очі на популярний жанр фільмів, які присвячувалися життю дівчат з бару чи секс-працівниць. Один із них – «Розквіт міс Йон-джа» – трагічна мелодрама про ветерана В'єтнамської війни. Він зустрічає дівчину, у яку був закоханий до того, як пішов на фронт. Тоді вона працювала покоївкою, тепер, залишившись без руки через страшну ДТП, змушена працювати на панелі. Герой робить все, щоб витягнути її з прірви: піклується про неї і збирає їй на протез, щоб врешті-решт знову залишитися з розбитим серцем.

5. Історія про життя в шлюбі (1992)

Режисер: Кім Уй-сок

На початку 1980-х новий уряд пом'якшив цензуру в національному кінематографі і контроль за індустрією. Ліберальні реформи внесли творчу свободу і дозволили незалежним режисерам самим знімати кіно, а також збільшили кількість зарубіжних картин, які дозволені для показу в країні. Крім того, південнокорейське кіно повернулося на головні кінофестивалі світу. Одним із головних фільмів періоду, який вважається часом відновлення національного кінематографа, є комедія «Історія про життя в шлюбі». Це перший фільм, за продюсування і дистрибуцію якого відповідала не держава, а Samsung – великий конгломерат, яким володіє родина (так званий чеболь). Сам фільм являє собою соціальну комедію – збірку коротких замальовок про життя прогресивних молодят, які одружилися на перекір родині та друзям. Їх подружнє життя виявилося не таким райдужним, як зазвичай демонструють в поп-культурі: дружина засмучується через консервативні погляди чоловіка, поступово герої розчаровуються спочатку в медовому місяці і сексі одне з одним, потім в інституті шлюбу і, нарешті, в любові.

6. Ширі (1999)

Режисер: Дже Гю Кан

Період з 1997 року в історії кінематографа Південної Кореї називається «ренесансом». Враховуючи недавній успіх «Паразитів», нескладно здогадатися, що цей етап активний і, будемо сподіватися, ще не скоро завершиться. А почався він після азіатської фінансової кризи 1997 року. Тоді багато чеболів скоротили свою присутність в індустрії. Проте на той час вони (точніше їх фінансова допомога) вже відчутно допомогли національному кінематографу: по-перше, конгломерати перетворили індустрію у прибутковий бізнес і повернули глядачів у кінотеатри, а головне – зробили все, щоб почали з'являтися молоді та креативні режисери. Ось вони зліва направо: Пак Чхан-ук, Хон Сан-су, Пон Джун-хо, Ли Чхан Дон. Так зване нове корейське кіно почалося наприкінці 1990-х, коли на екранах з'явилися блокбастери та жанрові фільми. Одним із перших великих успіхів став фільм «Ширі», який назвали на честь прісноводної корейської рибки. Це психологічний трилер про протистояння південнокорейських спецагентів і снайперки з КНДР. Картина зібрала біля екранів 6,5 мільйонів людей і встановила новий рекорд, випередивши «Титанік», який подивилося 4,3 мільйони людей.

7. М'ятна цукерка (1999)

Режисер: Лі Чан-дон

«М'ятна цукерка» Лі Чхан Дона стала однією з перших спроб ретроспективного погляду на новітню історію Південної Кореї. Головний герой на початку фільму покінчує життя самогубством, повернувшись обличчям до неіснуючого потягу і кричав: «Я хочу повернутися назад!» Після цього глядач і справді повертається назад: йому показують декілька важливих флешбеків з життя загиблого у зворотній послідовності – від недавнього до найдавнішого. Спогади побудовані на ключових подіях останніх 20-ти років XX століття в історії країни, також згадуються фінансова криза 1997 року і жорстоко придавлена студентська акція протесту в Кванджу 1980 року. Наприкінці фільму, коли на екрані буде відтворений останній флешбек, глядач може скласти докупи особисту історію героя, яка ретельно вплетена в історію країни: молодий ідеаліст після участі в жорстокому подавленні протесту однолітків втрачає свою підліткову наївність і перетворюється в цинічного і жорстокого поліцейського.

8. Історія двох сестер (2003)

Режисер: Кім Чжи-ун

Зараз, коли південнокорейські хоррори знаходяться на піку своєї популярності (згадайте «Крик», «Потяг в Пусан»), саме час повернутися до одного з перших і кращих представників жанру – «Історії двох сестер» Кім Джи-уна. Оснований на історії з корейського фольклору, фільм присвячений двом сестрам, які повертаються з психіатричної лікарні додому. Там їх тероризує мачуха, привиди і надприродні сили – все це якось пов'язане з похмурими секретами з сімейної історії. Майстерно розіграний і знятий психологічний хоррор, який збиває з пантелику, став першим південнокорейським фільмом жахів, який спочатку показали в США. Не дивно, що пізніше Голлівуд випустив ремейк картини під назвою «Незвані», проте вийшла лише недолуга копія.

9. Битва за Мьонрян (2014)

Режисер: Кім Ханмін

Окремий пункт в історії будь-якого національного кінематографа – найбільш прибутковий фільм країни. В Південній Кореї цей статус закріплений за історичним блокбастером «Битва за Мьонрян», який в 2014 році зібрав майже 140 мільйонів доларів при бюджеті в 10 мільйонів. Фільм присвячений легендарному і напівміфічному адміралу Лі Сунсіну, котрий в Південній Кореї вважається героєм і рятівником батьківщини, а в світовій історії – одним із небагатьох флотоводців, який не програв жодної битви. Одній із них присвячений фільм. Під час Імдинської війни між Кореєю і Японією XVI століття флот Сунсіна, який складався з 13 кораблів, ризикнув дати бій японському флоту зі 130 кораблів. Результат відомий: героїчна перемога Сунсіна. «Битва за Мьонрян» – видатна в технічних аспектах реконструкція цього морського бою.

10. Паразити (2019)

Режиссер: Пон Чжун Хо

«Паразити» Пон Джун-хо — це очевидна вершина корейського кінематографу. Унікальна подія, після якої мільйони глядачів зацікавилися не скільки кінематографом, скільки культурою країни. Порівняти це можна хіба що з популярністю гурту BTS. Влада міста Коян вже повністю інвестує в туристичні маршрути за місцями зйомок, а рецепти рамдона чапагурі збирають мільйони переглядів на YouTube. Що вже казати про сам фільм, який, здається, побив усі можливі рекорди: перший південнокорейський фільм, який отримав «Золоту пальмову гілку», перший південнокорейський фільм, номінований на премію «Оскар», перший міжнародний фільм, який отримав перемогу в категорії «кращий фільм». І це лише визнання в індустрії! Звичайні глядачі полюбили фільм настільки, що на синефільському сайті letterboxd «Паразити» змістили з першого місця «Хрещеного батька» в списку кращих фільмів усіх часів. Час покаже, чи це заслужено. Ну а поки варто в черговий раз здивуватися, що несподівано на наших очах історія світового кінематографа розділилася на до і після «Паразитів».