Не варто недооцінювати значення зворотного зв’язку – нові дослідження показують, що люди хочуть його отримувати

Авторка: Пем Бертілл, професорка психології Університету Лідса.

Уявіть, що ви з кимось розмовляєте, а у нього в зубах застряг великий зелений шматок їжі, яку він з’їв на обід. Ви скажете йому про це? Ваші дії будуть залежати від того, ким для вас є ця людина (ви скоріше скажете про це своєму найкращому другові, ніж колезі по роботі), і, можливо, від вашої власної особистості.

Без сумніву, багато хто з нас уникає давати зворотний зв’язок (фідбек). Може бути незручно говорити комусь, що у нього щось в зубах або ще десь. У недавньому експериментальному дослідженні менше 3% людей сказали комусь із дослідників, що на їхньому обличчі є залишки від шоколаду або пляма від губної помади.

Крім питань, пов’язаних із зовнішністю людини, зворотний зв’язок у більш загальному плані є життєво важливим для навчання та розвитку. Студенти потребують відгуків, щоб мати змогу покращити свої оцінки. На робочому місці зворотний зв’язок з менеджером може підвищити продуктивність. Ми також даємо зворотний зв’язок в нашому особистому житті – коли ми говоримо нашому партнерові, що каррі, який він приготував, був занадто гострим, або коли говоримо нашим дітям поводитися ввічливіше.

Так чому ж ми іноді неохоче надаємо зворотний зв’язок в інших випадках? Ми можемо почуватися незручно або побоюватися, що наш фідбек може засмутити людину, яка його отримає, або навіть зашкодити нашим відносинам з тією людиною.

Дослідники, які проводили вище згадане експериментальне дослідження, висунули гіпотезу, що ще одна причина, чому ми можемо неохоче давати зворотний зв’язок, полягає в тому, що ми не усвідомлюємо, наскільки він важливий для людини, яка його отримує.

Вони вирішили дослідити цю теорію за допомогою серії з п’яти експериментів, в яких взяли участь близько 2000 осіб. Їх результати були нещодавно опубліковані в журналі «Психологія особистості та соціальна психологія» Американської психологічної асоціації.

Що вони зробили

У першому експерименті дослідники попросили учасників уявити, що вони отримують або дають зворотний зв’язок у десяти різних ситуаціях на робочому місці: наприклад, якщо у них або у когось ще застрягла їжа в зубах чи були помилки в презентації.

Дослідники навмисно вибрали сценарії, в яких зворотний зв’язок міг би допомогти комусь – проблеми, які можна було б швидко виправити. Вони попросили учасників оцінити за шкалою від нуля до десяти, наскільки ймовірно, що вони дадуть зворотний зв’язок або наскільки сильно вони хотіли б отримати зворотний зв’язок в такій ситуації.

Вони виявили нестачу бажання саме давати зворотний зв’язок: тобто, як правило, коли йшлося про їх бажання отримати фідбек, то оцінки були вищими в порівнянні з ймовірністю надання його іншим.

У другому експерименті учасників попросили згадати реальні життєві ситуації, в яких вони отримували або давали зворотний зв’язок, або мали можливість його надати, але не зробили цього. Знову ж таки, була виявлена різниця між прагненням отримати та готовністю надати.

Звичайно, експерименти, в яких людей просять представити або запам’ятати конкретні сценарії, не дають повної картини. Третій експеримент проводився в лабораторії і включав пари друзів, сусідів по кімнаті або закоханих, що надають щирий зворотний зв’язок. Наприклад, один сказав іншому, що потрібно більше зосередитись або що той занадто довго налаштовується.

У той час як менше половини тих, хто давав зворотний зв’язок, хотіли його надати, коли їм дали вибір, аж 86% людей хотіли би самі отримувати фідбек, що знову показує розрив між бажанням давати і отримувати. Варто зазначити, що отримувачі оцінили зворотний зв’язок як дуже цінний.

У четвертому експерименті дослідники хотіли побачити, чи зможуть вони скоротити цей розрив. Найбільш ефективним методом виявилося попросити учасників, ґрунтуючись на тому, щоб вони згадали випадок, коли вони могли б надати зворотний зв’язок комусь іншому, уявити, що натомість вони самі отримують його. Чи захочуть вони цього?

Поставивши учасників на місце отримувача зворотного зв’язку, ви значно збільшите ймовірність того, що той, хто дає цей фідбек, усвідомлює його необхідність і тому надасть. Це говорить про те, що наше небажання давати фідбек багато в чому пов’язане з нездатністю оцінити всю його корисність.

У заключному експерименті знову брали участь пари людей, що дають реальний зворотний зв’язок. Цього разу один член пари репетирував промову для конкурсу, в той час як іншому було доручено слухати і коментувати. Щоб зробити зворотний зв’язок більш значущим, був вручений приз за кращу промову.

У різні моменти цього експерименту як надавачам, так і отримувачам задавали різні питання про потребу і цінність зворотного зв’язку. І знову дослідники виявили розрив між бажанням надавати та прагненням отримувати фідбек.

Що все це означає?

Важливість цього дослідження полягає в узгодженості результатів цілого ряду сценаріїв: уявний зворотний зв’язок, спогади про реальний зворотний зв’язок та зворотний зв’язок в лабораторних умовах. Зрозуміло, що люди, як правило, потребують фідбеку – він є корисним для них та дозволяє їм удосконалюватися.

Але це дослідження має деякі обмеження. Як визнають автори, в ньому не враховуються ефекти динаміки владних відносин. Наприклад, зворотний зв’язок від старшого менеджера до молодшого колеги буде сильно відрізнятися від фідбеку між друзями. У дослідженні також не враховується, як часто дається зворотний зв’язок. Друг, який постійно говорить вам, як вдосконалюватися, найімовірніше, швидко почне дратувати.

І, звичайно ж, не всі люди завжди радо вітають зворотний зв’язок. Хоча в цьому дослідженні фідбек, як правило, цінувався і був потрібний, це не завжди відповідає дійсності. Крім того, учасники, які давали реальний відгук у цьому дослідженні, робили це в штучному середовищі.

Зрештою, ми все ще повинні бути обережними з негайним втручанням і порадами всім і кожному, як вони можуть досягти кращих результатів. Конструктивний зворотний зв’язок має бути конкретним, дієвим і надаватися своєчасно. У багатьох випадках варто спочатку запитати, чи хоче людина отримати ваш відгук.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Don’t underestimate the value of giving feedback – new research shows people want to receive it» в журналі The Conversation 30 березня 2022 року.

Переклала Єлизавета Зуб