Що насправді є жінконенависництвом

Авторки: Кеті Дайнен, професорка педагогіки Національного університету Ірландії, Корк; Марія Мулен-Стожек, професорка кафедри порівняльного права Університету Яна Длугоша в Ченстохові.

Пройшло вже більше року з того часу, як 33-річну Сару Еверард було викрадено і вбито поліцейським у Лондоні, коли вона поверталась додому. Пізніше подібний випадок стався із Сабіною Нессою, вчителькою початкової школи з Лондона, яка також була вбита незнайомцем, коли йшла на зустріч із другом. А на початку 2022 року в Тулламорі (Ірландія) 23-річна Ешлінг Мерфі була вбита під час пробіжки у громадському місці у світлу пору доби.

Проблема насильства над жінками може здатися нездоланною. Але зосередження уваги на освіті з питань жінконенависництва може стати відправною точкою. Зокрема, важливо допомогти молодим людям зрозуміти, що таке мізогінія, або жінконенависництво, як вона впливає на жінок та чоловіків і як вона може призвести до насильства.

Наші дослідження в галузі морального виховання, статевого виховання та насильства проти жінок можуть допомогти виявити зв’язок між жінконенависництвом та насильством, а також з’ясувати, як освіта може розв’язати ці проблеми.

На думку філософині Кейт Манн, жінконенависництво – це не «ненависть до жінок». Натомість, це набір соціальних правил, які забезпечують існування патріархального суспільства, у якому чоловіки займають панівне становище, а жінки – підлегле. Суть жінконенависництва полягає у його функції, спрямованій на стримування жінок.

Мізогінія глибоко вкоренилася у суспільстві. Дівчатам регулярно надається нижчий соціальний статус, тоді як мужність асоціюється з владою та різноманітними привілеями. У нерівному суспільстві легше виправдати насильство, вчинене сильнішими. До жінок можуть ставитися скептично і не вірити їм, тоді як чоловіки будуть сприйняті прихильно, а їхнє бачення ситуації вважатиметься достовірнішим.

Однак жінконенависництво шкодить і чоловікам. Дослідження показують, що чоловіки можуть страждати від явища, відомого як «стрес через чоловічу невідповідність» – почуття страждання, спричинене відчуттям невідповідності чоловічим ґендерним нормам.

Такий стрес може виникнути через те, що чоловіків сприймають як слабких, залежних чи емоційних. Насильство чоловіків проти жінок пов’язане з цим стражданням. Коли чоловіки відчувають на собі наслідки мізогінії, це може мати смертельні наслідки для жінок.

Навчання людей про жінконенависництво та його наслідки може стати початком боротьби з насильством над жінками.

Формування ідентичності

Діти намагаються створити свою власну ідентичність, але цей процес може бути підірвано знущаннями на ґендерній основі. Наприклад, хлопчик, який хоче стати медбратом, коли виросте, може придушити в собі це прагнення, зіткнувшись із реакцією інших дітей, і натомість зосередитися на більш «чоловічій» професії.

У школі дітей можна заохочувати міркувати про те, як ґендерні стереотипи впливають на них – і як, у свою чергу, їхня власна поведінка може стримувати їх однокласників.

Роздуми про ґендерні стереотипи можна спрямовувати за допомогою філософії. Головна ідея філософії для дітей – сприяти розвитку самостійності учнів, спонукаючи їх думати своїм розумом. Починаючи з роздумів про те, як легко покладатися на стереотипне мислення про ґендер, вчитель може запитати, наскільки корисним чи шкідливим може бути таке мислення.

Відомо, що заняття філософією корисно впливають на дітей.

Інший підхід може використовувати історію філософії як відправну точку. Старших школярів можна познайомити з роботами Мері Волстонкрафт (1759-1797), так званої «матері фемінізму» та суворої критикині стереотипних уявлень про жіночність.

Однак філософи часто піднімають питання про те, чи не була мати фемінізму жінконенависницею. Студенти можуть розглянути, як сама Волстонкрафт могла підтримувати ґендерні норми, звинувачуючи колегу-філософа Едмунда Берка у недостатній мужності. Обговорення ґендерних норм може допомогти студентам підійти до теми жінконенависництва.

Партисипативні методи досліджень, коли молоді люди активно «проводять дослідження», можуть бути дієвим способом зміни поглядів. Два ірландські школярі, Кормак Гарріс та Алан О’Салліван, організували проєкт з вивчення ґендерних упереджень у класі та отримали головний приз на 32-му конкурсі молодих учених Європейського союзу.

Гарріс та О’Салліван досліджували поширеність ґендерних стереотипів у дітей віком від п’яти до семи років. Вони виявили, що ґендерні стереотипи особливо поширені серед хлопчиків і що хлопчики менш схильні визнавати жіночі здібності. Для боротьби з ґендерними стереотипами вони зібрали ресурси для використання вчителями та батьками, які прямо спрямовані проти ґендерних упереджень.

На заняттях зі статевого виховання учні також можуть дізнатися про важливість турботи про іншу людину у відносинах та зосередитись на її благополуччі при обговоренні відносин. Розглядаючи питання згоди та насильства з боку партнера, ці заняття можуть допомогти запобігти жінконенависництву та сприяти рівності між статями.

Такий тип викладання може допомогти студентам рефлексивно дистанціюватися від стереотипів, забезпечуючи їх ментальними ресурсами, які можуть допомогти, коли такі стереотипи використовуються проти них. Отже, можливо, викладання можна використовувати у боротьбі проти ґендерної нерівності та стресу через чоловічу невідповідність.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Stopping violence against women starts with learning what misogyny really is» в журналі The Conversation 14 березня 2022 року.

Переклала Аліна Потапенко