Продуктивність не твоя подруга

Автор: Павло Шопін, доцент катедри прикладної лінґвістики, порівняльного мовознавства та перекладу Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Не так давно в соціальних мережах я натрапив на «антикапіталістичне любовне послання», яке запевняло читачів, що цінність життя перевершує продуктивність. Подібна критика економічної діяльности як міри людської гідности знайде відгук у багатьох. Матеріальне виробництво впливає на те, хто ви є, але воно не пояснює і не спростовує вашого буття. Жоден капіталістичний розрахунок не може віддати належне людині. Вам не потрібні причини і виправдання для вільного життя, і продуктивність вам не подруга.

Культ продуктивности завдав великої шкоди природі і приніс багато страждань суспільству, тому що ті, хто ставить отримання прибутку вище людського життя і екології, сіють хаос у світі і піддають інших гнобленню і знущанням. Їх старанна праця приносить гіркі плоди.

У своєму есеї «Продуктивність небезпечна» (2017) Вінсент Бевінс припускає, що державне насильство та імперська аґресія Німеччини XX століття виросли з одержимости продуктивністю. У своїй лекції «Єврейська площа 1010» (2019) Тимоті Снайдер нагадує нам про те, що нацисти використовували концепцію продуктивности для знелюднення євреїв, яких «відправили з Варшавського ґето на смерть після виконання розрахунку, згідно з яким кількість споживаних калорій перевищувала вартість зробленої ними праці». Продуктивність застосовується як поліцейський кийок проти людства: «це прикмета індустріального світу: люди, позбавлені усього людського, оцінюються тільки як об’єкти, що виконують фізичну працю».

При капіталізмі більшість з нас не рівноцінні продуктам нашої праці, бо їх привласнює клас власників засобів виробництва. Наші дії, гуманні за своєю суттю, служать капіталістичній мети забезпечення економічного зростання, яке продовжує пригнічення людини людиною і прискорює руйнування екології.

Багаті лицемірно шанують продуктивність і використовують її як знаряддя підпорядкування людей і ресурсів, адже саме вони пожинають плоди масової експлуатації. У подібній несправедливій і не стійкій системі люди відчужуються від результатів своєї праці, а їх власна цінність втрачається в процесі виробництва.

Капіталістична економіка приручає і монетизує продуктивність праці. Коли робітник грає за правилами, які породжують жорстку конкуренцію і захищають можновладців, сам його творчий порив підпорядковується капіталізму і його мерзенним цілям. Так багаті пригнічують і дисциплінують бідних. Авторитаризм та інші соціальні спотворення призводять до збоченого погляду на людство щодо його продуктивного потенціалу та фактичного виробництва.

Ототожнення продуктивности з людяністю і власною гідністю – це свого роду вульґарний біхевіоризм, який грає на руку привілейованим верствам населення. Дії формують людську природу, а сам по собі біхевіоризм не є злом або помилкою. Проблема виникає в той момент, коли ми характеризуємо людину тільки через аспекти життя, які можуть бути кількісно вимірювані і інтегровані в економічний процес, що руйнує не тільки навколишнє середовище, а й соціальні зв’язки. Поведінка людини, яка не приносить прибутку, втрачає визнання та видимість, тоді як токсична продуктивність виходить на перший план.

На думку біхевіористів, людська природа залежить від того, що люди роблять чи не роблять. З цієї точки зору, продуктивність визначає людину. Хоча дії людей грають значиму роль, не варто на цих підставах применшувати або перебільшувати їх людяности. Поведінка робить нас людьми в складному і багатогранному сенсі, але вкрай важливо осмислити людяність, не спираючись тільки на показник продуктивности. Людяність повинна бути всеосяжним поняттям, яке стосується всіх людей у суспільстві.

Кожна жива істота має значення і важливість, які не можна звести до їх користи для економіки. Якщо люди подолають це експлуататорське бачення суспільства і довкілля, то людське буття перестане бути винятковим привілеєм. Людям слід навчитися жити в гармонії один з одним і з природою. Права людини не повинні призводити до руйнування життя на землі, коли жменька багатих потурає своїм фантазіям, домагаючись справедливости і свободи лише для себе.

Посадку і вирубку дерев можна вважати за продуктивність. Сучасна економіка вносить помилкову асиметрію в це рівняння, оскільки вирубка лісів вважається набагато вигіднішою за лісовідновлення. В одній системі цінностей про продуктивність можна судити позитивно (отримуємо прибуток), а в іншій стають очевидними її негативні наслідки (шкода для навколишнього середовища).

Коли мова йде про екологічну кризу, збереження довкілля і нові енергетичні технології вимагають іншого виду продуктивности. Насадження лісів і будівництво зелених електростанцій не нейтральний варіант. У поточній економічній моделі не оцінюється їх вплив на навколишнє середовище.

Нам варто суворо судити тих, хто видобуває і спалює викопне паливо і управляє економікою, засновану на нестабільному зростанні. Економічна продуктивність вимірюється не тільки отриманим достатком, а й відповідальністю за глобальні руйнування – від вуглецевого сліду до ядерних відходів.

Продуктивність може бути зворотнім боком споживання та сприяти його зростанню. Деякі бізнес-моделі засновані на створенні попиту на товари. Чи є виробництво та споживання збагачувальною чи руйнівною діяльністю, залежить від відносин між людиною та навколишнім середовищем. В експлуататорській та видобувній економіці виробництво та споживання – це експлуатація інших людей та знищення природи.

Далеко не завжди винагороджується те, що приносить найбільшу користь нам і довкіллю. Від історичної спадщини до інвестиційних банкірів, наша культура та економіка жертвують людяністю та природою на користь багатства та тиранії.

У своїй книжці «Паскудні роботи» (2018) Дейвід Ґребер стверджує, що у світі є маса абсурдних робочих місць. Замість того, щоб засуджувати їх наявність, ми могли б поставити під сумнів розумність економічної системи, яка їх створила, показавши, що вона порушує природні відносини між людством і продуктивністю. Коли люди побачать глибоку прірву між людською та економічною цінністю, вони зрозуміють, що будь-яка робота в таких умовах втрачає сенс.

Виняткова зосередженість на продуктивності неминуче призводить до неправильних дій. Коли люди можуть робити все, що їм заманеться, вони не завдають собі непоправної шкоди. Люди, змушені виробляти необхідну кількість товарів в умовах експлуататорської економіки, починають підривати успіхи інших через свою невмілість або збочену мотивацію. У ситуації, коли особисті уподобання і саме бажання працювати не мають значення, наша праця не приносить нічого, крім хаосу і спустошення. Наш примусовий внесок не тільки зводить нанівець зусилля інших, а й значно перевершує їх, адже руйнувати набагато легше, ніж щось конструктивно змінювати. Це мимовільне руйнування не відхилення від норми, а сама сутність капіталістичного виробництва.

Розуміння того, що людська цінність не дорівнює продуктивності, і що продуктивність має катастрофічні наслідки, не означає, що краще взагалі нічого не робити. Навпаки, ці ідеї повинні мотивувати суспільство до організації, щоб змінити наявну систему нещадної експлуатації і налагодити більш гармонійні відносини серед людей, а також між людством і довкіллям.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Productivity is not your friend» в журналі «Organise!» 28 вересня 2019 року.

Переклала Малахат Худадатова