Що відбувається у темряві. Андре Ільєн

… крізь безпросвітну темряву, що вперто виїдає очі і тим самим змушує свідомість та розум породжувати відверто не адекватні субстанції , що звикли всі називати мареннями чи чого краще жахами. Та це на перший, … ні, не погляд, не погляд, а дотик … Саме так …

Темрява торкаючись вологи очних яблук і ковзаючи по незахищеній тканинами шкірі обличчя та рук, спочатку дарує невимовно теплий неосяжний спокій, але лише на мить, на якісь лічені секунди. … далі, просто спокій та вже не той, що був щойно. Це вже, так би мовити перехідна фаза, етап усвідомлення, якщо ж бути точнішим, намагання усвідомлення сутності усього й одразу.

… потім німіє щось у середині, не серце, ні душа й навіть не якийсь з внутрішніх органів. Оте не зрозуміле ,,щось“ онімівши остаточно імпульсами тепер вже по усій плоті розповсюджує пасма холоду, на стільки міцного і самовпевненого, що рятунку, навіть надії на втечу просто немає.               

… тепер усе стає прозорим. Н і , я абсолютно нічого не плутаю, усе, темрява, уся темнота сталась прозорою. І саме здатність бачити і водночас, як ніколи правдиво відчувати довколишнє, розбурює пам'ять минулих та майбутніх життів. … усі гріхи минулого майбутнього і прийдешнього …

… так можете відправити мене в божевільню, бо це не осягнути, не осягнути не бачачи прозорості темряви … . … усі забуті, мілкі та гігантські нечестиві діяння відроджуються, постають перед тобою і поглядами без сутності, спочатку виїдають очі, потім вичавлюють спантеличене ледь встигаючи за над швидкісним биттям серце і … , й усе це в решті решт, мов продірявлене ранковим сонячним промінням полотнище фіранок, душа здригаючись наблизившись до бездиханного тіла сяде поруч.

-Догралися – мовить вона, не суворо і не жалібно. Темрява з своєю прозорістю і ніч, як їхня мати-героїня не зважатиме на усе це …………….

… б р е х н я . Я  Б Р Е Х Н Я !!! … порожня, без стрижня. … але хочу жити. У кого є право спинити мої блукання ?!? А ?!? Ти, може ти ?!? Чи Ти !?! … замовкніть … , не бачите – тиша, темрява … Тихо, мовчіть … т с с … … …

Дотик. Поворот голови. Погляд. … тут, ти тут !!! Який же я радий !!! Дозволь дарувати тобі цілунок … Ти Є … О небо, всесвіт … ТИ Є … Дякую .

… с п а с и б і, що ти є і що даруєш тепло, тіло, тишу. С В І Т Л О … , те, яке загоює миттю рани порізаної душі. Тишу, що затьмарює крики самотніх минулостей буднів. … тепло безсоння, що солодить розлуку і тіло. … твоїх мрій, твоїх сподівань, твоїх бажань, прагнень та фантазій … тіло.

… доле, мила моя, намагатимусь не схибити, не поранити ні душі твоєї, а ні тіла, з кожним поглядом, цілунком, дотиком, думкою прагнучи осягнути тебе. … дякую. Спасибі, що ти є в моєму житті …

… шлях крізь темряву, яким готовий падати та підводитись пам’ятаючи кожну росинку, що окроплювала, не заслуговуючу на це плоть – по ньому йтиму. Прозорість мороку, осягатиму аж до запаморочення та втрати свідомості, не даючи сновидінням жодного шансу на панування над розумом. Бо ж тільки серце і душа вирішують усе, усе що не дано вирішувати тілу.

Тіло не кохає, воно жадає і палає в пристрасті, що дня, що миті – завше. А душа і серце кохають. Тебе єдину кохають до безтями. … ти є. … ТИ Є !!!!!!!