Що відбувається у темряві. Оксана Дідух
Нічого не відбувається, життя завмирає.
Немає нічого того, з чим було пов'язане донедавна наше сьогодення.
Немає інтернету, немає новин.
Немає гарячої кави, немає ні чорного, ані зеленого чаю. Їжі немає.
Немає спілкування, немає енергії. Тепла немає.
Немає барв, і тільки багато чорного.
Темрява поневолює нашу свідомість, затьмарює нашу душу, краде наш час і по трохи відкусує наше життя. І ти чуєш, як чавкає ця кровопивця. Хочеш зупинити все це. Прокричати: годі, досить. Але скільки б ти не кричав, до хрипоти, марно.
Так багато слова «наше», бо виявляється – ми всі поєднанні, і немає більше пафосного «я», яке ще недавно так гучно звучало.
Більше немає жодних донедавна, є реальність. Невблаганна, як розбомблені міста. Кожен новий день тиражує в новий світ нову темряву. Мільйони копій стрімко летять у наші серця, і розриваються із такою ж швидкістю, як чергова ракета. Кров застигає у жилах.
А що світ? Дивиться, спостерігає. Додайте будь ласка до свого попкорну сліз українських матерів. Сліз українських дітей. Сліз українських сиріт. Крові українців, загиблих на війні. І чавкайте разом із темрявою! Бо поки ви аморфні, ваша байдужість затуляє нам світло, що йде всіма силами боротися за нас!