Роль дії в творчості Антуана де Сент-Екзюпері
Л. Б. Волошина
Перший твір Антуана де Сент-Екзюпері «Південна пошта» вийшов з друку в кінці 1928 року. Він написав його під час перебування на посаді директора аеродрому Кан-Джубі, серед пустині в Північно-Західній Африці. В повісті молодий автор образно передає своє сприймання світу як пілот. Це єдиний твір письменника, який має любовну інтригу. Віддаючи дань власним переживанням, він змальовує з великою психологічною глибиною невдале кохання пілота Берніса до Женев’єви, жінки з вищого світу. У цій повісті вже намічені основні теми всієї творчості письменника: проблема суті людського життя, ставлення людини до навколишнього світу. Стиль «Південної пошти» характеризується великою емоційною насиченістю, новими несподіваними порівняннями, свіжими метафорами, афоризмами, що дивують глибиною свого внутрішнього змісту.
Враження від перебування в Південній Америці під час роботи на лінії «Аеропоста – Аргентина» лягли в основу наступного твору «Нічний політ», написаного в 1931 році. Книга створена під впливом великої події в історії авіації — підкорення нічного неба. Директор авіаліній Дідьє Дора, під керівництвом якого працював Сент-Екзюлері, вирішив вперше в авіації посилати літаки в нічні рейси, щоб прискорити повітряний зв’язок. Багато рис свого шефа втілив Сент-Екзюпері в центральний образ твору — директора авіаліній Рів’єра — мужньої, суворої людини, яка присвятила себе служінню улюбленій справі. Рів’єр, глибоко переконаний у своїй правоті, веде вперту боротьбу за впровадження нічних польотів. На цьому тлі письменник зумів поставити великі філософські проблеми людського існування, проблеми співвідношення життя і смерті, особистого і загального. Основне місце в творі займають роздуми Рів’єра, які несуть найбільше ідейне навантаження.
Світова слава приходить до письменника після виходу з друку в 1939 р. його третього твору — «Земля людей», що здобула «Велику премію роману» Французької Академії. Повість не зв’язана єдиним сюжетом — в ній зібрані спогади письменника, що належать до різних років життя. У творі переплітаються поетичний нарис і філософські есе, психологічний аналіз і романтичний ліризм. Герої твору, як завжди, пілоти — товариші письменника по професії. В «Землі людей» знаходять своє дальше поглиблення філософські роздуми, центром яких є людина і всі проблеми, з нею зв’язані.
Зі вступом Франції у війну в 1939 р. капітан Сент-Екзюпері стає учасником воєнних дій у складі розвідувальної групи 2/33. У повісті «Військовий пілот», що вийшла у 1942 p., він описує становище країни під час розгрому її фашистською Німеччиною. Це один із перших французьких антивоєнних творів. Фашизм, що несе з собою масове знищення, зневагу і ненависть до людини, письменник змальовує як несумісний і ворожий самій суті людини, творчому змісту людського існування.
В Америці, під час еміграції, Сент-Екзюпері пише «Лист до заложника» і алегоричну казку для дорослих «Маленький принц». В першому публіцистичному творі у формі листа до свого друга Леона Верта, що залишився на окупованій ворогом території, письменник протиставляє людиноненависницьким теоріям нацизму велику любов і повагу до людини, закликає до боротьби за визволення 40 мільйонів заложників-французів, що томляться у фашистській неволі. У казці «Маленький принц» філософські ідеї письменника втілені у фантастичні образи. Головний мотив цього поетичного твору — проповідь теплих, дружніх відносин між людьми.
Сент-Екзюпері загинув при виконанні бойового завдання 31 липня 1944 року. Через деякий час був виданий його останній, незакінчений алегоричний твір «Цитадель». У ньому письменник мав намір викласти своє філософське узагальнення світу.
Змальовуючи суворі будні пілотів, їх мужність у боротьбі з силами природи, їх відданість своєму важкому і небезпечному ремеслу, письменник ставить в центрі свого мислення визначення людини як «загальної міри народів» («commune mesure des peuples»), її велич, високі гуманістичні ідеали.
У своєму кращому творі «Земля людей», говорячи про значення технічного прогресу, Сент-Екзюпері пише, що літак не ціль, а засіб, знаряддя людського пізнання.
Чи не належить його творчість, поряд з творчістю Андре Мальро, Андре Жіда і Лауренса, як вважає французький критик Альберс до «літератури дії». Ми погоджуємось з думкою літературознавців Шкунаєвої та Ісбаха, а також Естана і Крем’є, що творчість Сент-Екзюпері цілком протилежна цій літературі. «Письменники-декаденти XX століття, — пише Шкунаєва, — говорили про дію для дії, про напруження всіх здібностей людини, особливо її волі до дії, також як самоцілі. Зв’язана з ніцшеанством, з культом сильної і аморальної особи, література цього напрямку висувала на перший план образ героя-авантюриста».
Розглядаючи в даній статті елемент дії і різні його аспекти в творчості Сент-Екзюпері, ми зовсім не вважаємо, що основною темою автора був «культ дії». Таке твердження позбавляє літературну спадщину письменника справжнього гуманістичного звучання, спотворює її внутрішній зміст. Разом з тим, вивчаючи ідейно-тематичну основу його творчості, літературний стиль, не можна минути елементу «дії» як характерної риси авторської думки, «дію» — не як ціль саму в собі, а як засіб художнього мислення.
Поняття дії у Сент-Екзюпері діалектично пов’язане з думкою, думка і дія становлять єдине ціле: «Мені завжди здавались наївними або сліпими ті, що розрізняли думку від дії», — пише письменник у «Цитаделі». Для нього дія — це джерело життєвого досвіду, яке живить думку, а думка, в свою чергу, збуджує дію.
Як правильно зауважує Хмельницька, «політ в буквальному значенні слова поєднується в Екзюпері з польотом думки».
Ведучи машину над Сахарою, Берніс, герой «Південної пошти», згадує проведену відпустку, знову переживає своє невдале кохання. З польотом Фаб’єна зв’язані роздуми, сумніви, пошуки істини директора авіаліній Рів’єра, у книзі «Нічний політ». Сплав дії і думки у цьому творі композиційно виражений найбільш чітко. Під час нічного чергування в своєму бюро Рів’єр сягає думкою в далекий простір, де в темному небі, один серед грозових хмар, пробивається літак. В уяві Рів’єра стираються величезні віддалі, думка розвивається в такт з дією.
У «Військовому пілоті» Сент-Екзюпері описує свій бойовий політ, наперед приречений на невдачу, на вірну смерть. Летячи в Аррас над фронтом, над відступаючою армією, автор, повний зневіри і сумніву, намагається осмислити значення тих подій, що переживає країна.
Здійснивши бойове завдання, зустрівшись віч-на-віч з ворогом і вийшовши переможцем, письменник «прозріває». Подивившись на навколишній світ очима Людини, він побачив у відступаючому натовпі народ, часткою якого він є і за який вилетів у бій: «Я повернувся з завдання, зрозумівши мою спорідненість з маленькою фермеркою. Крізь прозору її посмішку я побачив моє село. Крізь моє село — мою країну. Крізь мою країну — інші країни». Піднімаючись до висот громадської думки, Сент-Екзюпері розуміє, що поразка Франції — це і його поразка, він несе за неї відповідальність. Політ над Аррасом допоміг автору зрозуміти суть його боротьби.
Сент-Екзюпері вважає дію невід’ємною якістю людини, без якої людина немислима. Дія є основним джерелом істини, засобом пізнання дійсності. Цей зміст дії виражається в лексичному значенні слів découvrir, se découvrir, dégager la vérité, chercher la vérité, l’atteindre, percer, arracher, comprendre: «Людина відкривається (se découvre) y боротьбі з перешкодами. Щоб їх подолати, їй потрібне знаряддя, їй потрібні рубанок і плуг. Обробляючи землю, селянин вириває (arrache) у природи деякі з її таємниць. Істина, яку він відкриває (dégage), є загальнолюдською. Так і літак — знаряддя освоєння повітряних просторів — приводить людину до вічних проблем». Сент-Екзюпері правильно оцінює здобутки технічного прогресу. Техніка не пригнічує людину, вона — витвір людського розуму. Думка у вигляді машини повертається до дії, сприяє їй. Письменник підкреслює співдружність літака і пілота, злиття їх в єдине ціле: «Пілот стискує в руках руль і вся сила вливається, ніби якийсь дар, в його долоні. І металеві органи управління, по мірі того, як він одержує цей дар, стають посланцями його волі».
Сент-Екзюпері вважає дію знаряддям становлення людини, її духовного розвитку. Головний зміст дії для нього — в її творчому значенні, у створенні нею духовних цінностей. Лексичним засобом для вираження цього змісту є дієслова créer, fonder, bâtir.
Письменника особливо приваблює людина, що створює духовні цінності. Тому так часто зустрічаються у нього образи поета, митця, музиканта. В такому ж плані розглядає письменник і ремесло пілота, працю селянина, садівника. Сам автор постає перед нами в образ' «творця», що, вивчаючи крок за кроком свій життєвий досвід, пізнає істину, відшукує шляхи духовного розвитку людини-гуманіста. «У мене невгасиме бажання будувати (bâtir) людські душі», — пише Сент-Екзюпері в «Цитаделі». Таким будівничим і є Рів’єр у повісті «Нічний політ». Він глибоко любить людей, хоче бачити їх мужніми, сміливими. яким підпорюються сили природи. Ці якості пілот здобуде лише в дії. у боротьбі з непогодою, грозами, циклонами, не боячись підступів нічного польоту. Рів’єр знає, шо лише непізнане лякає людину. «Людина була для нього недоторканим воском, з якого потрібно було щось виліпити. Треба було одухотворити цю матерію, надати їй волю. Він не думав підкорювати їх своєю суворістю, він хотів допомогти їм перевершити самих себе... Можливо, він примушував їх страждати, але він давав їм також величезну радість... Потрібно заставити їх жити напруженим життям, яке приносить страждання і радості, але це і є справжнє життя».
Під час нічного польоту розбивається пілот Фаб’єн, але Рів’єр відправляє в ніч другий літак. Він не може зрадити справу, за яку віддав своє життя пілот. Скасування нічних рейсів позбавило б смерть Фаб’єна всякого значення. Відлітаючи в нічне небо, пілот Пельрен, вихований Рів’єром, не відчуває страху.
Засобом духовного становлення є «дія» у переродженні героя «Військового пілота» з тією різницею, що там вона сприяє моральному самовдосконаленню. Духовне самовиховання є однією з головних засад усієї творчості Сент-Екзюпері: «Я боротимусь за Людину. Проти її ворогів. Але також і проти себе», пише він у «Військовому пілоті».
Спокійна об’єктивна розповідь нехарактерна для художнього стилю письменника, його твори емоційно насичені, головний герой в них — це сам автор, пристрасний монолог якого звернений до читачів. Вірячи у велич людини, письменник ставить в центрі уваги лише її найкращі моральні якості. Автор не моралізує, а всіма художніми засобами переконує читача в своїх поглядах на суть життя, на щастя, заохочує до роздумів, ставить питання замість готового висновку. Сент-Екзюпері намагається розбудити в людині інтенсивне духовне життя, дати їй змогу «régner sur soi-même» (панувати над собою), переконати в необхідності самовиховання в дусі гуманістичних ідеалів. І ось тут думка знову поєднується з дією. Сент-Екзюпері вважає, що не слова, а лише конкретна дія, метою якої є служіння людям, може виховати гуманні почуття і принести величезне моральне задоволення. Цю дію письменник називає «le sacrifice» (жертва). У нього це слово одержує новий зміст: «Жертва не є ні ампутацією, ні каяттям. За своєю суттю вона є дією. Вона є самопожертвою тому образу, який ми стверджуємо в собі». Письменник дає інше визначення цій дії в ім'я людини — «le don», «іе don de soi-même» — (самопожертва).
Філософія Сент-Екзюпері відкидає культ індивідуалізму, що веде людину до занепаду. Перебування в пустині переконало його, що людина не може жити ізольовано, що вона «le noeud de relations» (вузол зв’язків) — нерозривно пов’язана з навколишнім оточенням. Потрібно лише відчувати ці зв’язки і зміцнювати їх. Щоб подолати почуття егоїзму («régner sur soi-même»), Сент-Екзюпері пропонує людині дію, зміст якої лежить у понятті «le don de soi-même». В це поняття входить і добровільне прийняття смерті як крайнього наслідку дії, бо те, що надає зміст життю, надає зміст і смерті.
Сент-Екзюпері оспівує людину, що зрікається життя в ім’я торжества своїх ідеалів і переконань. Уже в «Південній пошті» пілот Берніс самовіддано служить своїй справі, перевозячи пошту, дорогоціннішу за життя («courrier plus precieux que la vie»). Розуміючи значення своєї праці в загальнолюдському плані, він мислено перетворює пошту в «les meditations d‘un peuple» («роздуми народу»), і він повинен взяти їх в свої «слабкі руки, пронести їх через тисячу пасток, як скарб». Берніс гине в пустині, пошта залишається цілою. Але його смерть має зміст: він вмирає, виконуючи свій обов’язок.
Фаб’єн, якого зв’язувало з Рів’єром «мовчазне братство» («une silencieuse fraternité»), летить у ніч, знаючи, що потрібно захищати ідею нічних рейсів. «Міцно сидячи в небі» («solidement assis dans le ciel»), він вважає своїм обов’язком будь-що доставити пошту до місця призначення. В боротьбі з циклоном пілот виходить переможцем, але гине від нестачі бензину. Смерть Фаб’єна ще більше підсилює велич його зречення в ім’я справи, якій він служить і яка носить загальнолюдський характер.
Для вираження дії, яку Сект-Екзюпері називає «le don de soi-même», найчастіше вживаються дієслова: donner (давати), s’oublier (забувати себе), s’offrir (дарувати себе).
Гуманізм, на думку Сент-Екзюпері, тому й потерпів поразку, що знехтував дією: «Ми перестали віддавати. Якщо я збираюсь давати лише самому собі, я нічого не одержую, бо не формую в собі нічого — і отже я ніщо». Віддаючи щедрість свого серця іншим, людина сама духовно збагачується. Відбувається своєрідний обмін незримими цінностями. До дієслів donner, s’offrir, s’oublier Сент-Екзюпері додає термін s’échanger (обмінюватись).
Письменник розглядає дію в ім’я людини як першочерговий засіб духовного самовдосконалення. Дія одержує високу і благородну мету.
В алегоричній казці «Маленький принц» ми знаходимо ще один дуже характерний для Сент-Екзюпері прояв дії, виражений словами apprivoiser (приручати) і créer des liens (створювати зв’язки). «Якщо ти мене приручиш, ми станемо необхідними один для одного. Якщо ти мене приручиш, моє життя буде, як освітлене сонцем», — каже Лис до маленького принца. Apprivoiser і créer des liens — це значить цінити теплоту людських відносин, відчувати свою спорідненість з іншими людьми, прив’язувати їх до себе узами любові і співдружності.
Однією з особливостей авторського світогляду є загострене почуття відповідальності, яке мотивує дії його героїв. Влучно називає Зоніна творчість Сент-Екзюпері «поезією відповідальності».
«Бути людиною — це відчувати свою відповідальність, це відчувати сором перед бідністю, яка, здається, і не залежить від тебе. Це бути гордим за кожну перемогу товаришів. Це значить, кладучи свій камінь, відчувати, що і ти допомагаєш будувати світ», — пише Сент- Екзюпері в «Землі людей».
Почуття відповідальності керує всіма діями письменника, що мають глибоко людяний зміст, воно є необхідною умовою людського спілкування.
Думка про близьких, їх долю, обов’язок перед ними примушує потерпілого аварію Гійома зібрати останні сили і йти вперед по сніговій пустелі. Один, загублений серед безмежних гірських просторів, без надії на врятування, пілот переборює слабість, почуття відповідальності надає йому сили, вимагає діяти і врятовує його.
У книзі «Військовий пілот», роздумуючи над поразкою Франції, Сент-Екзюпері пише, що почуття відповідальності за її долю не може привести у відчай. «Я продовжую відчувати спокій переможця», —- впевнено говорить письменник в самий розпал боротьби з фашизмом, коли судьби світу ще далеко не вирішені. Почуття відповідальності керує і всіма помислами Рів’єра. Він незримо присутній у кожному польоті своїх пілотів.
Дія, як праця, професія, ремесло, знайшла в творчості письменника своєрідне розв’язання. Сент-Екзюпері приваблює праця, що пов’язана з подоланням сил природи, праця, яка збагачує фізично і морально. В творчій праці, в дії проявляється людська гідність героїв письменника. Дія, що заключена в ремеслі, завжди цілеспрямована, інакше вона не мала б виправдання. Ремесло створює у Сент-Екзюпері відчуття приналежності до однієї общини («communauté»). Під час нічного чергування, сповненого хвилювань за долю пілота, Рів’єра охоплює почуття «великої дружби» («une grande amitié») до працівника бюро, що разом з ним несе вахту: «Бойовий товариш, — думав Рів’єр. — А він ніколи і не знатиме, як об’єднує нас ця безсонна ніч».
Дієслова unir (з'єднувати), lier (зв’язувати) виражають у письменника головну цінність кожного ремесла: «Велич всякого ремесла, можливо, перш за все в тому, що воно об’єднує людей».
Спільна праця створює спільну мету, споріднює людей. Одні в пустелі, біля поламаних літаків, кілька друзів-пілотів, «в яких нічого не було, крім спогадів», зібравшись коло вогнища, «ділились один з одним незримим багатством».
«D’invisibles richesses» — це та духовна єдність, яку створює в людях любов до спільного ремесла. Для людини, що трудиться, віддає свої сили якійсь справі, зрозумілою і близькою стає праця інших трудівників. Про смерть Мермоза у повісті «Земля людей» Сент-Екзюпері пише: «Він тихо спочив за своєю роботою, подібно до женця, що засинає в полі, зв'язавши останній сніп». Праця селянина і садівника приваблює письменника також тим, що в ній закладений творчий зміст, що вона є символом розвитку, росту, в ній закладені ті стороні! дії, які найбільше цінить Сент-Екзюпері. Це обумовлює також вживання письменником символічних образів дерева і зерна.
Участь у спільній справі — ще один аспект дії у творчості письменника. «Пізнати — не значить ні доказати, ні пояснити, спершу потрібно взяти участь», — пише він у «Військовому пілоті». Одна з основних тем твору — участь у боротьбі проти фашизму. «Професія свідка завжди викликає у мене відразу. Хто я, якщо я не беру участі. Щоб жити, мені потрібно брати участь». Ці мотиви керували письменником, коли він, незважаючи на стан здоров’я, домагався дозволу знову літати, щоб пліч-о-пліч з товаришами вносити свій вклад у справу перемоги над фашизмом.
Таким чином, елемент дії присутній в усіх провідних творах Сент-Екзюпері, він є невід’ємною рисою авторського мислення. Дія має творчий зміст, створені нею цінності є не матеріального, а духовного характеру. Не несучи в собі самодовліючого значення, являючись лише засобом вираження думки, дія виступає в творах письменника як праця, ремесло, джерело пізнання дійсності, дар, самопожертва в ім’я людини, засіб духовного становлення, самовдосконалення.
Цілеспрямування дії в творчості Сент-Екзюпері полягає в служінні людям.
Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1966. – Вип. 6. – С. 138-144.
Твори
Критика
