Що відбувається у темряві. Хоменчук Єлизавета
Постріл на ураження, ех, промазав, важко все-таки стріляти наосліп,от би вибратись з цієї темяви…
Ніч. Час спокою та відпочинку для більшості людей. Усе місто спить, і навіть безпритульні пси нарешті замовкли,вимкнулись вуличні ліхтарі, рідко їздять трамваї не спиться лише Василеві. Він щоразу обходить всю територію магазину та зупиняється в будці, щоб трішки перепочити. Василь багато років навчався в університеті на факультеті поліції, але роботи йому так і не знайшлося. Тоді хлопець пішов працювати охоронцем в одну з ювелірних крамниць у передмісті, щоб хоча б чимось забезпечити свою сім'ю. Не зважаючи на те, що місто зовсім недалеко, тут завжди відносно спокійно. Грабіжники не ходять, але клієнтів вистачає. Поруч з приміщенням з одного боку кафе, а з іншого…
Кладовище?- здивовано запитував він на співбесіді два місяці тому.
Юнак зовсім не брав участі в денному житті магазину, його робочі години були вночі. Спочатку дивні шорохи потойбік паркану насторожували, його, але вони припинились після того, як він зрізав стару березу. Через деякий час хлопець і зовсім забув, про дивне сусідство. Робота зовсім не по душі людині, яка все своє життя мріяла ловити злочинців.
Василь виконував свої обов'язки та обходив територію. Зачинивши ворота і увімкнувши сигналізацію, хлопець підійшов до кабінету охоронця. Поставив електричний чайник на підставку і став чекати поки заварюється чай. На дворі як завжди гавкали пси і деінде проїжджали автомобілі. Ще раз перевірив камери та не виявив жодних порушень. Була одинадцята година вечора. Охоронець заступив на чергування. Попереду ще ціла безсонна ніч. Може здатися, що він ніколи не спить, іноді так і є. Не більше двох-трьох годин і досить. Тижні безсонних ночей і лише на вихідних Василь провалювався в сон. Нарешті надовго. Так, що жоден звук не зміг би його розбудити. Але поки він на роботі ніяка причина не зіб'є його з ніг. Робітник знає, що будь-яке викрадення коштовностей буде причиною для звільнення.
На одній з камер хлопець побачив, що хвіртка збоку кладовища трішки привідчинена, хоча він тільки що її замкнув. Він пішов перевірити чи не вліз ніякий крадій. На камерах - чисто, сигналізація теж не спрацювала.
Магазин має багато дорогоцінних прикрас із каменів Сваровські, алмазів та фосфоритів, та найдорожчий експонат вітрини - каблучка з рубіном. Величезний камінь, срібло найякіснішої проби, алмазне окраювання і вартість у понад тридцять тисяч доларів.
Після марного обходу території Василь оглянув відділ продажу, де і були розташовані вітрини.
- О ні, тільки не це!!!
Без жодного кроку, який би обов'язково вловили камери. Каблучка з рубіном зникла. Охоронець викликав поліцію.
- Каблучка, вона лежала тут, - говорив він і бив себе в груди.
- І ви не бачили жодних слідів?, - поліцейський задавав елементарні питання.
- Ні, на записах з камер всього одну секунду був чорний екран, а далі вже видно, що каблучка зникла.
- Ого, за одну секунду?
- Навіть менше. Можете вилучити записи.
- Викликаємо групу кінологів! - наказав поліцейський своїм колегам.
За десять хвилин приїхали кінологи з собаками. Німецька вівчарка обнюхала чорну, оббиту атласом, коробку, в якій і був перстень. Ось пес спіймав слід та повів правоохоронців до кладовища. Але вже в воротах запах втратився. Майже добу поліцейські брали свідчення, шукали відбитки і тому подібне, але все виявилося марним.
Вже наступної ночі, відсторонений від роботи, Василь намагався заснути, але щоразу його пробуджував один і той самий кошмар. Ніби навколо нього темно і він бачить лише силует, який тікає. В руці хлопця - пістолет. Він вирішив стріляти на ураження в утікача, але того поглинула темрява. Тоді химерний туман розвіявся і було чітко видно ворота кладовища.
Охоронець прокинувся. Ніколи раніше він не страждав лунатизмом, але цього разу, розплющивши очі, побачив те саме кладовище і стару могилу, на якій лежала рубінова каблучка.