Роль антропоніма у формуванні образу головної героїні в романі Ч. Діккенса «Маленька Дорріт»
Н. A. Литовченко
У романі Ч. Діккенса «Маленька Дорріт» (‘Little Dorrit’, 1857) ім’я головної героїні співпадає з заголовком, тобто є «подвійним іменем» (Н. А. Веселова). Внаслідок чого відбувається значне підсилення його ролі у формуванні образу головної героїні. Антропонім ‘Little Dorrit’ не лише представляє головну героїню Емі Дорріт, але й одночасно вказує на її зовнішню ознаку «маленька» (‘little’). Ім’я ‘Little Dorrit’ походить від постійного підкреслення даної прикмети зовнішності дівчинки. Так її називали у місіс Кленем. Як говорить Артур, ‘...ayoung woman working at her needle, whom 1 have only heard addressed or spoken of as Little Dorrit’ (bk. 1, ch. 8). Емоційно- психологічний збіг сутності Дорріт з формою імені підкреслено словами містера Кленема: ‘As you just now gave yourself the name they give you at my mother’s, and as that is the name by which I always think of you, let me call you Little Dorrit... - Thank you, sir, I should like it better than any name’ (bk. 1, ch. 14).
Антропонім ‘Dorrit’, як варіант імені ‘Doretta’ (‘Dora/Dorothea’), походить від грецьких слів ‘doron’ - «дар, подарунок» і ‘theos - «бог», тобто буквально означає «божий дар» (А. І. Рибакін). Така семантика імені «обігрусться» у романі, хоча б тому, що дівчинка дійсно була подарунком для своєї родини, про яку вона постійно піклувалася. Так, проявляючи турботу до батька, ‘...a debtor in the Marshalsea Prison of the name of Dorrit, who has been there many years’ (bk. 1, ch. 10), дівчинка перетворилася на ‘... the Child of the Marshalsea...’ (bk. 1, ch. 7).
Прихильність дитини до батька згадується неодноразово. Її сестра зазначає: ‘Speaking of Amy; - my poor little pet was devotedly attached to poor papa’ (bk. 2, ch. 24). За словами її дядька: ‘My brother would have been quite lost without Amy... We should all have been lost without Amy. She is a very good girl, Amy. She does her duty’ (bk. 1, ch. 9).
Прикметник ‘little’ перед прізвищем ‘Dorrit’ передусім вказує на фізичну ознаку героїні - маленький зріст, що постійно підкреслюється Ч. Діккеисом: ‘...said Little Dorrit, trembling in all her little figure and in her voice’ (bk. 1, ch. 14), ‘I am afraid I am very little indeed,’ returned the Child of the Marshalsea’ (bk. 1, ch. 7), ‘A very nice little girl indeed,’ said the doctor; ‘little, but well-formed’ (bk. 1, ch. 6).
Мініатюрність Дорріт стає особливо помітною на фоні в’язниці: ‘...he said goodbye to Little Dorrit. Little as she had always looked, she looked less than ever when he saw her going into the Marshalsea lodge passage...’ (bk. 1, ch. 10). Слово «маленька» (‘little’) набуває метафоричного значення і вказує не тільки на фізичну ознаку дівчинки, а й соціальний статус, пов’язаний з тим, що вона народилася у в’язниці у родині боржника. Емі Дорріт ніколи не прагнула «вирости», їй не потрібно було впливове становище у суспільстві, гроші. Вона вважає, що ‘No fortune can be too great or good for Little Dorrit’ (bk. 2, ch. 34).
Важливим є поступове розкриття номінації «Маленька Дорріт» у романі. Так дівчинку постійно називають і оповідач, й інші персонажі: назва- антропоетонім стає невід’ємною частиною образу головної героїні на семантичному, синтаксичному та прагматичному рівнях.
Емі Дорріт звикла до такого імені, про що свідчать її слова з листа до містера Кленема: ‘...she speaks to me by my name - I mean, not my Christian name:, but the name you gave me. When she began to call me Amy, 1 told her my short story, and that you had always called me Little Dorrit. I told her that the name was much dearer to me than any other, and so she calls me Little Dorrit too’ (bk. 2, ch. 11). Більше того, дівчина навіть не дозволяла Артуру називати її по-іншому: - ‘Little Dorrit. Never any other name’ (It was she who whispered it)’ (bk. 2, ch. 34).
Таким чином, у назві Ч. Діккенса вирішальну роль відіграє додаткове позначення імені, а саме, - прикметник «маленька», що набуває метафоричного значення. Значущість слова «маленька» (‘little’) асоціюється з головними ознаками героїні такого типу - беззахисної, неважливої, котра врешті-решт перемагає обставини і отримує нагороду.
Л-ра: Актуальні проблеми філологічної науки та педагогічної практики. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 81-83.
Твори
Критика
- Нелітературне мовлення у «Посмертних записках Піквіккського клубу» Ч. Діккенса
- Роль антропоніма у формуванні образу головної героїні в романі Ч. Діккенса «Маленька Дорріт»
- Своєрідність англійського реалізму та її відображення у творчості Ч. Діккенса («Пригоди Олівера Твіста»)
- Смуток і сміх Чарлза Діккенса
- Художній світ Чарлза Діккенса
