Окопне щастя. Іван Сидорчик
На щастя, ще сьогодні не стріляли
Важкі гармати – фронтові боги, –
Неначе й ті, хто з того боку, знали,
Що Їй в цей час на пальчик надівали
В окопі перстень, зроблений з фольги.
Й, здавалось, день вдихнув на повні груди,
У дійстві тім зневаживши війну,
Й схотілось навіть сонцю посміхнутись
Крізь диму страхітливу пелену.
Й хоча й насправді неймовірно важко,
Й час вибив все живе не до ноги, –
Та розквіта й в окопі, як ромашка,
Та, що вдягнула перстень із фольги…
