Микита Рижих. Добірка віршів

Наука, можливо, й розвивається. Решта — ні. Ну який може бути прогрес, якщо існували Нерон, та був Сталін? Виходить, що, окрім форми, одягу, прикиду, нічого не змінилося.

Кіра Муратова, українська режисерка, Народна артистка України, володарка трьох Орденів князя Ярослава Мудрого

***
Мурахолапки й ті шукають теплице
Якби ж то освятити сльози на долонях
Якби ж то змити кров що тече зі скронь
Якби ж то не бачити
Нічого
Цього

***
У вічній призьбі стояти
Гортати призму часу
Гризти власним життям його граніт
Очікувати з небосхилу на грант
Сподіватися після смерті стати янголами
Сподіватися стати знову чистими й голими

***
Чорні квіти у чорній кімнаті
На банківській картці були якісь бонуси типу
Знижка на місце на цвинтарі
Та більше цих бонусів немає

Чорний червоний черевний біль насильно
З'їдених пряників і грибів новоутворених

Після ядерного вибуху кирко-крику

***
Божа корівка сказала диявольській попелиці
Дегуманізуючи противника дегуманізуєш себе
У кінці кінців навіть справжня журналістика
Перетворюється на метання каках на ворога
По типу нарешті мурашник намокнув у параші
Відтак божа корівка припинила сипати молитовні
Прокльони на диявольську попелицю
І та перетворилася на попіл
Який віднині шанують усі комахи
І який ще довго шануватимуть комахи
Допоки не розпочнеться нова комашина метушня

***
Хитро гідро текуча либідьоподібна весна
Що не настала
Хто співає лебедиво снігові аби сніг почав танути
Що таке сніг
Коли всередині нас гаряча війна з клапанами серця
Вивернутими назовні
У кожному з нас холодна ванна роздавлених усмішок
Ія Ківа помилялася бо тепер ми живемо без кранів
Ми п'ємо повітреподихи пропускаючи гази камер
До носу газ нафтопроводу до кишок газ машини до болю
Не помічаючи що довкола нас тільки чорна вода
Втоплені люди випливають лише під землю
Де не відчути фекального смороду газів вини/війни

***
Ніч стогне в жилах
Хіба ми жили

Першим викинувся з вік вікна птах
Слідом за ним випав видих

Ми сиділи й спостерігали
Падаючи з нещасного минулого
У зруйноване майбутнє
Без сьогодення немов
Чорні труби
Ми
Живі трупи