Поради психотерапевта для тих, хто втратив дім
Мільйони українців вимушено покинули домівки через війну. Усім їм психологічно важко впоратися з тимчасовою втратою дому. Найважче тим, кому немає куди повертатися, бо дім знищили.
Залежно від індивідуальних особливостей людина може переживати гостру реакцію (сильні емоційні стани: тривога, смуток, злість, безнадія) на втрату і негостру (емоції та почуття, з якими людина може впоратися самостійно).
Переживання втрати – не пасивний процес. І дорога переживання долається легко, якщо немає перешкод.
Перешкодами можуть бути:
- Псевдооптимізм («все буде добре»). Таке переконання нереалістичне. Ніхто не знає, що точно станеться в майбутньому. Також це не дозволяє адаптуватися і щось робити: мовляв, все буде добре само собою.
- Застрягання думками у втраті та румінація. Людина дуже часто прокручує в думках спогади про попереднє житло і не живе в реальності.
- Блокування емоцій та уникнення розмов про втрату. Усі емоції потрібно прожити, щоб прийняти реальність такою, якою вона є.
- Cпостерігання за лідерами думок, з якими не знайомі в реальності. Тобто віра в те, що публічним людям варто довіряти, коли вони кажуть, що війна скоро закінчиться. Це дає фальшиву надію, що спричиняє «завмирання». Людина сидить, нічого не робить і чекає на кінець, сподіваючись, що все буде, як раніше.
Полегшити сприйняття втрати може модель переживання
- Потрібно визнати реальність, а не заперечувати. Не тікати від думок та розмов про втрату житла. Не блокувати емоції, які виникають.
- Виділити певний час та місце на переживання емоцій.
- Можна поплакати в безпечному місці стільки часу, скільки ви собі на це виділили.
- Далі почніть з елементарного – відновлення своєї рутини (пити каву, готувати їсти, проводити час із близькими, дотримуватися режиму сну тощо). Пізніше, коли з’явиться більше сил, можете збільшувати завдання та починати шукати краще житло, роботу.
- Усвідомте свої цінності: «Що для мене цінне в житті? Як це можна реалізувати?». Зрозумійте свої матеріальні та соціальні ресурси і з огляду на це реорганізуйте життя.
- Важливо мати проактивну позицію: просити про допомогу, знайомитися з людьми, підтримувати спілкування з рідними та друзями, вірити в себе. Звісно, якщо бачите, що без допомоги не обійтися, зверніться до психолога чи психотерапевта і не бійтеся просити про підтримку друзів і рідних.
Втрати – частина нашого життя, але це не означає, що ми не маємо відчувати через них смуток. Важливо дозволити собі відчувати все та повільно знайти й облаштувати нове місце проживання так, щоб було комфортно, наскільки це можливо у ваших умовах.
Світлана Ровнова, психотерапевтка (українське науково-популярне медіа Куншт)