Аліна Паняк. Вчитель, який змінив моє життя
Спогади про дідусеві уроки
Я хочу розповісти вам про свого дідуся Василя, якого недавно безжально забрала у мене війна.
Напевно, немає на білому світі людини добрішої від нього. Моє дитинство минало здебільшого поруч із ним. Сьогодні я запрошую вас заглянути у світ мого дитинства, прикрашеного спогадом про найріднішу людину.
Так, у мене є мама і тато, молодша сестричка, але теплі спогади часто повертають мене у ті дні, коли дідусь сідав біля мене і розповідав щось цікаве про все, що нас оточувало. Від нього я дізналася про те, як розрізняти їстівні гриби від отруйних, про користь листка подорожника, коли, катаючись на велосипеді, "на швидкості влетіла " у велику купу каміння і розбила коліно; про користь молока від нашої корови Ласки; про його дитячі роки і про те, що він дуже-дуже любить мене і хоче, щоб у мене все було добре.
А як любо згадувати ті дні, коли дідусь запрягав коня і брав мене з собою у мандри польовими, сільськими дорогами. Ми ніколи не їздили просто так. Завжди мали якусь справу: привезти трави-конюшинки для молодих кроликів; забрати із сіножаті копичку запашного сіна, щоб смачно і неголодно було нашій корівці Ласці узимку; загрузити повен віз величезними кукурудзяними снопами, котрі, мов ті старезні діди впевнено вмощувалися на возі.
А скільки мішків з картоплею, буряком, морквою, капустою ми звозили до комори-сховку, немов якісна і швидка "служба доставки".
Пригадую, що до дідуся часто зверталися наші односельці, щоб допоміг привезти, виорати, помаркувати...і він нікому не відмовляв. Старався допомогти кожному.
Був доброю і щирою людиною. Напевно, тому і сьогодні багато хто пам'ятає і згадує його добрим словом.
Дідусь Василь міг би зробити ще багато добрих справ, але страшна війна забрала його у нас. Побратими, з котрими він служив у війську, розповідають, що і там він був відповідальним і хоробрим.
Мені незвично казати, писати про мого дідусика " був". Я вірю, що він є поруч кожного разу, коли я, коли ми усі, хто його знав і хто прочитав мою невеличку, але щиру розповідь, згадуємо добрим словом мого, ні - нашого Героя, який віддав своє життя, щоб ми жили.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
