Марина Моісеєнко

Таємнича книжка

У селі жила дівчинка, але всі її називали "Книжка-Даринка", бо вона багато читала. Даринка не була відмінницею в школі, але дуже любила книжки. Вона читала все: казки, пригоди, фантастику. Даринка – постійна відвідувачка місцевої бібліотеки. Разом із Тамарою Вікторівною вони часто обговорювали, яку б книжку можна прочитати цього разу. І ось одного дня пані Тамара порекомендувала читачці цікаву книжку про пригоди дівчинки-піратки. Вона привернула увагу Даринки своїм малюнком. Удома із задоволенням читала книжку до пізнього вечора. Заснула з нею в руках. І наснився їй сон…

Даринка опинилася на пляжі закинутого острова, де нікого не було. Острів був красивий: пальми височіли аж до самого неба, теплий м'який пісок приємно обволікав ноги, а неймовірно прозора вода дивувала своєю чистотою та красою. Даринка натрапила на дивне дерево: його листки були великими, фіолетового кольору, а віти звисали аж до землі. Дерево усіяне білими квіточками, а на його вершині сиділа пташка, схожа на папугу, але мала вона хвіст павича. Даринка оглянула себе й побачила не свій одяг, а піратський. Це були штани чорного кольору, біла рубашка з оборками й червона бандана із зображенням черепа. Тоді вона зрозуміла:

  • Я стала піраткою! Завжди мріяла нею бути!

Вона дістала свою шаблю й почала нею махати.

Даринка почула неймовірний спів пташки й тільки-но хотіла підійти ближче та роздивитися її, як почула якийсь дивний звук. Дівчинка обернулася й побачила корабель, який швидко наближався до острова.

  • Ого, це справжній корабель!

Через деякий час корабель приплив ближче й Даринка змогла його краще роздивитися. На перший погляд він був старий, темний та похмурий, на ньому майоріли вітрила сніжно-білого кольору, а вгорі височів прапор із черепом.

Дівчинка зрозуміла, що він був піратський. Злякавшись, вона заховалася за деревом.

  • Мартіне, дивись який острів! Тут можуть бути скарби! – сказав перший пірат.
  • Так. Треба тут озирнутися, бо можемо знайти щось цікаве, – промовив другий.
  • Ну так що, Даніелю, ходімо?
  • Пішли.

Вони попрямували в те місце, де ховалася Даринка. Спереляку дівчинка залізла на дерево, бо розуміла, якщо її знайдуть, то…

  • Ти щось чув?
  • Ні. Це тобі, напевно, почулося.
  • Мабуть.
  • Треба щось робити, бо якщо вони мене знайдуть, я повинна буду битися з ними. А вони точно переможуть, бо сильніші. Що мені робити? – промовила Даринка.

Не встигла вона придумати якусь ідею, як пірати підійшли ближче й побачили її на дереві.

Один із них посміхнувся й сказав:

  • Дивись, який скарб ми знайшли. Ця дівчина дуже схожа на твою сестру Марію.
  • Дійсно, – відповів другий пірат.
  • Ти хто така?

Дівчинка злякано відповіла:

  • Я Даринка. Не знаю, як потрапила на цей острів. Ви б не могли мені допомогти?
  • Злазь! – засміявся пірат.
  • Звичайно, ж допоможемо.

Даринка злізла з дерева й вони разом пішли до корабля.

Зійшовши на судно, дівчинка дуже здивувалася. Корабель виявився дуже гарним. Палуба розписана різнокольоровими квітами та малюнками дивних звірів. Поспілкувавшись із піратами, вона дізналася, що цю неймовірну красу створила сестра одного з них – Марія. Мартін запропонував Даринці поснідати. Вона з радістю погодилася, бо була дуже голодна. Спустившись у трюм, зустріла дівчину, яка була дуже схожа на неї, але трохи вища й на кілька років старша.

  • Знайомся, Даринко, це моя сестра Марія, – сказав Даніель.
  • Дуже приємно! – промовила Марія.
  • Я теж рада, – відповіла Даринка.

Вони смачно поснідали й довго розмовляли. Пірати розказували про неймовірні місця, де вони побували, про красу, яку бачили, про тварин і рослин, яких зустрічали. Даринка так захопилася історіями, що й сама попросила:

  • А не могли б ви й мене взяти із собою в подорож?
  • Із задоволенням! – відповіли хлопці.

Дівчинці дуже сподобалося мандрувати з піратами. Вони побували в різних мальовничих місцях. Даринка на власні очі побачила ту красу, яку описували у своїх розповідях пірати. Вона була в захваті.

Аж ось насунулася гроза й пішов дощ. Грім гримнув з такою силою, що дівчинка здригнулася, закривши очі руками. А розплющивши, зрозуміла, що то був лише сон…

Дівчинка так захопилася побаченим у своєму сні, що стала дивитися фільми, телепередачі, читати більше пригодницької літератури. Даринці подобався фільм про подорожі та скарби «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць», телепередача «Світ навиворіт з Дмитром Комаровим» та книги «Пригоди барона Мюнхаузена», «Таємниця Підкарпаття», «Загадка Гімалаїв».

Разом із батьками Даринка мандрувала різними містами України, знайомилася з новими людьми та дізнавалася нові захопливі історії. Вона твердо вирішила, що після школи хоче вступити в університет на журналістику, а згодом стати відомою письменницею та писати пригодницькі твори для дітей.

Дівчинка усвідомила, що саме читання книжок, перегляд фільмів, телепередач вплинули на її подальший вибір, майбутнє. Вони були її першими вчителями…

            

                 

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»

Читайте также


Выбор редакции
up