Етика дослідницької роботи: уникнення плагіату й авторські права

У процесі написання кваліфікаційного дослідження перед студентом постає спокуса використати теоретичні судження чи практичні здобутки інших авторів у власному тексті без посилання на першоджерело. Однак робити цього категорично не можна. Підвищення унікальності робіт стосується не тільки курсових, дипломних, магістерських та інших робіт, а й рефератів, студентських есе, статей. Останніми роками українська система вищої освіти рухається у бік європейських традицій. Вищими державними органами прийнято ряд законів. Згідно з документами не тільки студенти, а й викладачі, редакційні колегії наукових журналів, газет, онлайн-ресурсів мають неухильно дотримуватися принципів академічної доброчесності. Інакше робота буде дискваліфікована, а її виконувач — покараний.

Які види плагіату існують

Рукописи можуть містити два типи порушень академічної доброчесності:

• академічний плагіат. Передбачає повне або часткове оприлюднення результатів чужої наукової праці без вказівки авторства і посилання на наукове джерело;
• самоплагіат. Означає, що дослідник подає раніше опубліковані власні наукові праці під виглядом нових результатів, повністю або частково дублюючи їх. Збіги бувають наближеними, коли науковець застосовує рерайт, тобто переписує готове іншими словами. Інколи дослідник додає у попередній текст незначні вкраплення нової інформації.

Для виявлення плагіату застосовуються спеціальні програми. Студент може скористатися ними для самоконтролю. Деякі засоби виявлення збігів існують у вільному доступі. Достатньо зареєструватися на платформі чи скористатися пробним терміном, щоб перевірити роботу.

У чому полягають етичні обов’язки авторів

Дослідник має об’єктивно оцінити значущість проведеної роботи і дати звіт, у якому окреслюються пройдені основні етапи. Серед інших обов’язків виділимо:

1. Необхідність покликатися на найбільш значущі публікації, що вплинули на дослідження. У тексті варто зазначити авторів і назви ранніх робіт, важливих для розуміння й осягнення конкретної теми. Якщо праця не має безпосереднього відношення, її цитування потрібно звести до мінімуму, як і наведення посилань на власні, вже опубліковані наукові розвідки. 
2. Наведення у тексті посилань, за якими можна знайти цитоване джерело. Інформація має бути у вільному доступі, щоб достовірність можна було легко перевірити. 
3. Необхідність вказівки посилань на всі використані джерела. Виняток — загальновідомі поняття. Якщо інформація отримана у перебігу розмови, інтерв’ю, листування чи інших способів комунікації, важливо отримати дозвіл на її публікацію від іншої сторони. 
4. Обґрунтованість критики. Теоретичне дослідження може містити відгуки й оцінку автором досягнень іншого науковця. За принципами академічної доброчесності допускається об’єктивна критика. Перехід на персоналії заборонений.

Авторами одного дослідження можуть бути два науковці. Відповідальність за результати і наведену інформацію поділяється порівну. Якщо особа зробила науковий внесок, однак не є співавтором, досліднику належить висловити окрему вдячність, зазначивши це на початку тексту. 

Як писати без плагіату: 3 поради студентові

Перш ніж братися за курсову чи статтю, потрібно виробити для себе стратегію. Ось якими порадами варто скористатися:

1. Організувати час. Коли терміни не «горять», можна спокійно опрацювати теоретичний матеріал і представити його в роботі у належному вигляді. Тому варто наперед запланувати етапи та вчасно виконувати поставлені завдання.
2. Впорядкувати інформацію. Пошук, документування й організація наукових джерел — це початок дослідження. Студенту необхідно систематизувати знайдений матеріал, щоб у подальшому не виникало плутанини. Під час опрацювання джерел варто відразу виокремлювати цитати.
3. Оформлювати посилання згідно з правилами. У списку використаної літератури необхідно наводити всі джерела, якими скористався автор, а в тексті дослідження — посилання на прямі цитати.

Дотримуючись нескладних порад, можна надати роботі високий відсоток унікальності.